А весь народ радів усім славним вчинкам, які він робив.

Лк 13, 10-17

У цю неділю, 27-му по Зісланні Святого Духа, співпали дві біблійні події: оздоровлення Ісусом скорченої жінки і Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною. Кожна з них містить у собі велику радість. Можна навіть сказати, що ця неділя наповнена потрійною радістю.

Скорчена жінка радіє, що завдяки Христові оздоровилася від своєї недуги, яка завдавала їй терпінь 18 років. Тепер вона відчула себе повноцінною людиною, бо може вільно рухатися, бачити всю красу цього світу – на землі й у небі, легко підносити своє серце в молитві до Бога.

У цей день велика радість наповнила серця Йоакима й Анни, у лоні якої непорочно зачалася Пресвята Богородиця. Сповнилася їхня надія і тривалі молитви – народити дитину. Радість праотців незвична, бо їхня дитина є особливим Божим даром – це майбутня Матір Божого Сина і нашого Спасителя. Цю радість Церква висловлює словами тропаря свята: „Радійте, люди, і веселіться – це бо нині засяяла нам досвітня зірка таїнственного дня – преблагословенна Діва Марія, що в лоні чудної Анни непорочно зачинається”.

Кілька місяців тому ми святкували разом із Йоакимом і Анною радісну подію – народження Діви Марії. Тропар цього свята також наповнений духом радості: „Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселеній, з Тебе бо засяяло Сонце правди - Христос Бог наш”. А нещодавно згадували ще одну важливу подію у їхньому житті, коли батьки привели Пресвяту Богородицю до єрусалимського храму для подальшого виховання.

Третьою нагодою радіти є те, що ці події відбуваються під час різдвяного посту. У цей час наша увага звернена на важливу подію в історії спасіння – прихід на землю Божого Сина. Ми очікуємо народження Ісуса Христа від Діви Марії. Тому радіємо з цієї події, бо Ісус визволить нас від неволі гріха і ми знову зможемо відчути любов небесного Отця.

Хоча різдвяний піст ставить перед нами певні обмеження у стравах і забавах, але це не позбавляє нас душевної радості.

Час посту – це нагода робити добрі діла: молитву, піст і милостиню. Коли ми чинимо добро ближнім словом і ділом, тим самим виявляємо нашу любов до Ісуса Христа. Взамін за це Христос обдаровує нас своєю любов’ю.

А де присутня любов, там є нагода радіти, бо з нами Бог – джерело нашого щастя. Радість – це важливий плід любові та ознака щастя. У цьому переконує нас апостол Павло: „Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся! Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько! Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі” (Флм 4,4-8).

Якось сильний вітер знищив дорогоцінні вітражі однієї Церкви. Парафіяни зібрали кусочки скла і поклали до дзвіниці. Одного дня прийшов якийсь невідомий чоловік і попросив подарувати йому ці кусочки знищених, розбитих вітражів. „Забирайте, - говорили люди, - вони нам уже не потрібні”. Через декілька місяців парафіяни отримали запрошення оглянути виставку відомого митця, спеціаліста по вітражах. Коли відкрили занавіску, присутні побачили невимовної краси твір. Митець пояснив, що він витворив його із кусочків вітражів їхньої Церкви. Всі були надзвичайно здивовані.

Подібно Господь Бог відновлює єдність і красу людського життя, розбитого на куски гріхами, терпіннями і болями, нещастями, збирає їх докупи. Сьогодні звернімо і ми свої очі до Неба разом зі скорченою жінкою та Йоакимом і Анною і просімо: „Ісусе, дозволь нам прийти до Тебе зі скривленим, розбитим, сумним життям, щоб Ти випростував його і з розбитих кусків своєю любов’ю зробив нову людину. Даруй нам образ спокійного, щасливого життя тут, на землі, а колись дозволь утішатися вічною радістю у Твоєму Небесному Царстві!” Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист