Жінка… витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її зцілити.

Лк 8,41-56

Ситуація Яіра і кровоточивої жінки поєднує у собі два дари – велику віру і надію на Бога. Яір побачив обмеженість своїх сил і можливостей допомогти рідній дочці, тому, маючи віру, з надією звернувся до Ісуса, щоб Він оздоровив її. Похід Ісуса з Яіром до його дому – це подорож віри і надії. У дорозі голова синагоги отримав сумну вістку, що дочка померла. Та Господь підтримує його духа, кажучи: „Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться”. Цими словами Христос одночасно зміцнює надію Яіра, заохочує не зупинятися на середині дороги, а йти додому, до здійснення мети, з якою звернувся до Спасителя, отримати результат надії – оздоровлення дочки.

Так само кровоточива жінка, повіривши у Божественну силу Ісуса, з надією йде і шукає Його, доторкається до Нього. Віра зродила в її серці надію на оздоровлення і ця надія здійснилася, коли жінка доторкнулася до краю одежі Христа.

Віра і надія – це як два весла човна. Віра людини розпочинає кожну добру справу, а надія на Бога провадить її до завершення, допомагає отримати бажаний результат.

У духовному житті можна виділити два види надії – це речі, власні можливості та Господь Бог. Коли хочемо здобути якусь матеріальну річ, для цього використовуємо відповідні середники: ручку, олівець, папір, ніж, викрутку, молоток, пилку, посуд, нитки та іглу тощо. Віруюча людина спочатку покладає надію на Бога, а матеріальні середники стають практичним проявом, здійсненням цієї надії у житті.

Існують також два прояви надії, тобто результатів нашої праці – матеріальні речі і їхня відсутність. Як це відбувається в дійсності?

Наприклад, працюємо з надією навернення якоїсь людини молитвою, словами, вчинками. За якийсь час отримуємо результат: особа навернулася до Бога або покинула шкідливі звички. Це навернення стало плодом нашої надії на Ісуса.

Інший випадок надії, коли допомагаємо людині чи вирішуємо якусь проблему, але ситуація не змінюється, не бачимо потрібних плодів нашої праці. Ми стаємо тоді розгублені, знеохочені у подальшій праці. Та віра і надія на Бога надихнуть нас продовжувати працювати над наверненням ближнього чи вирішенням якоїсь проблеми з допомогою молитви і терпеливості, тобто повної надії на Ісуса, як Яір чи жінка. Бо народна мудрість каже: „Надія вмирає останньою”. Надія на Христа є здійсненням віри у Його всемогутність, яка ніколи не втрачає своєї сили. Тому ми завжди повинні очікувати допомоги Ісуса, проявляти надію на Господа постійною молитвою і працею.

Сьогодні багато українців подорожують світом у пошуках кращої роботи, зарплати чи умов життя. Один мандрівник все своє життя ходив горами і пустелями у пошуках золота, сподіваючись, що воно принесе йому радість і щастя на старості років. Змучений важким мандрівним життям, він вирішив повернутися додому, маючи торбинку золота, і вже недалеко від хати натрапив на перешкоду: перед ним була широка і глибока ріка, яка напередодні розмила і завалила міст. Тепер, щоб дістатися додому, він був змушений переплисти ріку. Довго не думаючи, скинув із себе одяг, прив'язав торбинку із золотом до шиї і пірнув у розбурхану ріку. Посередині ріки почув плач дитини, яка у розпуці благала порятунку. Глянувши в той бік, звідки доносився крик, побачив голову дитини, яку хвилі то виносили нагору, то знову покривали. Підпливши ближче до хлопця, чоловік вхопив його однією рукою, а другою почав гребти до берега. Але, виявилось, що це понад його сили, бо торбинка із золотом тягнула їх обох на дно. Тепер у душі мандрівника почалася важка боротьба: покинути хлопчину серед ріки і рятувати золото чи скинути золото — працю багатьох років і надію на щасливу старість - на дно річки і рятувати цього хлопця? Після короткої, але важкої душевної боротьби його віра і християнське почуття перемогло. Він покинув золото та врятував дитину. Тому його віра є прикладом для багатьох із нас. Не раз ми також опиняємось у подібних ситуаціях, стоїмо перед вибором: або Бог, або гріх. І яку потрібно мати силу волі, твердість віри і непохитність надії, щоб піти за голосом сумління, голосом Божим. Тому будьмо і ми готовими пожертвувати інколи найдорожчим, як цей мандрівник, своїм золотом (часом, здоров’ям, грошима), щоб за це отримати від Бога відповідну нагороду – здоров’я і щасливе життя.

Віра і молитва мають нагадувати нам, що не ми самі навертаємо людей чи вирішуємо справи, а Бог навертає, спасає людину, вирішує проблему. Ми є лише посередниками дії Божої ласки. Віра жінки й одежа Христа стали для кровоточивої жінки середниками отримати оздоровлення. Так само віра Яіра і подорож додому стали посередниками ласки воскресіння його дочки.

Іноді надія на Бога потребує допомоги у вигляді терпеливості. Терпеливість у праці, стосунках із людьми освячує, спасає нас, а терпіння спасають ближнього через його покору і згоду з волею Бога.

Отож, надія на Бога, як прояв сильної віри, не дасть нам зупинитися на дорозі до мети, а допоможе впевнено знайти Ісуса в житті і отримати потрібну допомогу. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист