Коли Ісус проходив попри Галилейське море, він побачив двох братів: Симона, що звався Петро, і Андрія, його брата, що кидали сіті у море, бо були рибалки.

Мт 4,18-23

У Зісланні Святого Духа на апостолів, а згодом на їхніх наступників та всю Церкву, Ісус здійснив останній крок у ділі спасіння людини. Неділі після Зіслання Святого Духа черговий раз провадять нас стежками Божих правд і відкривають нам глибину таємниці спасіння, розпочинаючи від початку діяльності Ісуса Христа, і до славного приходу Святого Духа.

Ця духовна подорож починається із покликання Спасителем апостолів. Чи роздумували ми колись над тим, чому саме біля моря Христос знайшов перших своїх учнів? І чому ними стали саме рибалки? Бо це найкраще показує розуміння Божого Царства. Море у Старому Завіті символізувало людське життя. Кожна доросла людина з власного досвіду знає, що наше життя наповнене всякими речами – добром і злом. У ньому присутні радість і смуток, успіхи й невдачі, перемоги і поразки, щастя і трагедії.

Спосіб, яким Христос покликав учнів, показує, що для здійснення спасіння Він входить у реальне людське життя з усіма його позитивами і негативами. Христос хоче змінити його своєю присутністю у ньому: оздоровити з гріха, об’єднати все довкола добра, надати всьому сенс. Таким чином Господь бажає стати невід’ємною частиною нашого життя, як це сталося у житті апостолів, що становить істоту Царства небесного – єдність людини з Богом.

Ісус іде берегом моря неначе попри людське життя у символічному значенні. Господь не тягне нікого силою за собою, а запрошує Петра та Андрія, Якова й Івана добровільно приєднатися до Нього. Через покликання перших апостолів – рибалок, Ісус Христос показує, що Він добровільно, за нашою згодою входить в людське життя, хоче стати активним його членом.

Чому Христос вибирає учнями найперше рибаків? Вони ловлять рибу і збирають її сітями разом, до купи. Це є одним із найкращих символів розуміння Божого Царства й спасіння. Так Господь хоче зібрати своєю любов’ю всіх людей в одну велику Божу родину. Спаситель бажає об’єднати всіх біля себе в одну велику спільноту любові. Він здійснює це словами своєї науки та дарами Святих Тайн. Ісус Христос провадить кожного до себе і збирає нас разом словами Євангелія та духом віри, зокрема на молитві та з допомогою Святих Тайн у храмі.

Після свого вознесіння на небо, Господь залишився невидимо присутнім між нами в різний спосіб, зокрема в Тайні Євхаристії, яка зберігається у кивоті на престолі. Ми часто проходимо біля кивоту в церкві – цього безмежного моря Божої любові. Але чи завжди черпаємо любов з нього, пам’ятаємо про присутність Ісуса там, запрошуємо Його у своє життя дорогою віри, довіри, Божих заповідей. Хто рідко причащається, той виявляє мало надії і довіри Христові, не приймає усієї Його любові та самого Христа вповні у своє життя. Духовне життя християнина проявляється переважно в отриманні різних Божих дарів, але часто бракує самої Його присутності, якщо ми не завжди й радо приймаємо Божу волю. Ісус чітко визначив умову нашого спасіння: „Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! - увійде в Царство небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі” (Мт 7,21). Бог єдиний знає дорогу, яка надійно провадить нас до спасіння. Хто приймає Божу волю, довіряє Йому, виконуючи всі Божі Заповіді, той тісно єднається з Ним на землі, а вже нерозривно в небі. Хто ж не згоджується у всьому з Божою волею, той не має міцного зв’язку з Ним, тим самим стовідсоткової певності свого спасіння, як каже Христос: „Я – дорога, правда і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене” (Йо 14,6), „Хто слухає моє слово й вірує в того, хто послав мене, - живе життям вічним” (Йо 5,24), „Хто їсть моє тіло й п’є мою кров, той живе життям вічним і я воскрешу його в останній день” (Йо 6,54).

Осягнення спасіння можливе тільки завдяки тісній єдності з Ісусом Христом.

Осягнути цю єдність в особливий спосіб допомагає нам Святе Причастя. Коли приймаємо Тіло і Кров Христа під видами хліба й вина, то не тільки приймаємо якийсь особливий дар, а єднаємося з самим Ісусом. Це з’єднання з Господом потрібно доповнити і завершити виконанням Божої волі у щоденному житті, щоб кожен наш вчинок відповідав Божим заповідям. Тоді це буде свідчити про справді міцний наш зв'язок з Христом. Тому дуже важливо доповнити Причастя виконанням у всьому Божої волі. Бо таким чином ми вже не самі йдемо до Царства небесного, а разом з Ісусом, а радше Він провадить нас до щасливої вічності. Тому Спаситель, шукаючи собі учнів, казав до них не „прийдіть до мене", а „ідіть за мною”. Таким зверненням Христом хотів не тільки щось надзвичайне дати їм, а Самому стати даром для них, бути провідником до вічності, прикладом свого життя. Бо, як каже мудрість: „слова повчають, а приклад потягає”.

Одного зимового дня батько з сином вирушили пішки у місто. Йти було досить важко, бо перед цим випало багато мокрого снігу, який прилипав до взуття. Батько йшов попереду, а хлопчик за ним. Через деякий час тато запитав: - Сину, ти не втомився, тобі не важко йти? – Ні, тату, відповів той, - по твоїх слідах дуже легко йти. Хлопчик ставив свої ноги туди, куди ступав батько і тому сніг не дуже йому перешкоджав. Так і нам, віруючим, не тяжко йти по Господніх слідах, бо вони позначені духом любові.

Урочисто вшановуючи нині Тайну Пресвятої Євхаристії, подам ще кілька практичних порад, щодо користання з неї. Коли йде мова про євхаристійний піст, то на сьогодні Церква встановила час 2 години до Святого Причастя, або 1 годину до початку Служби Божої. Хто причастився, не потрібно цілувати Ісуса на іконах, хресті тощо. Адже ми вже тісно з’єдналися з живим Христом, тому не має потреби ще десь шукати Його. Приступаючи до Святого Причастя, можемо приймати Його для власного добра, або жертвувати духовно цей найцінніший дар для добра ближніх – живих чи померлих.

Отож, пізнаваймо й цінуймо Пресвяту Євхаристію - цей великий дар любові Бога до нас, а Христос з безмежної своєї любові щедро обдарує нас різними проявами щастя земного і вічного. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Михайла Іваняка, ЗНІ з Нюарку (США)