Жінка хананейка …стала кричати:– Змилуйся надо мною, Господи, сину Давида. Біс тяжко мучить мою дочку.

Мр 10,46-52

Оздоровлення дочки жінки хананейки від біса висвітлює правду про всемогутність віри та Бога. Жінка, почувши, що в її околицях є Ісус і нагода вилікувати дочку, почала кричати, голосно просити Його про допомогу. Звернення жінки до Христа через крик мало три причини. Воно свідчило про велику силу її віри у всемогутність Спасителя. А також вказувало на сильне бажання матері врятувати дочці життя. Третя причина, що біля Ісуса часто була велика кількість людей. Тому потрібно було кричати, аби Він зауважив людину. Хоч Христос не відповів жінці негайно, хананейка продовжувала наполегливо просити Господа про оздоровлення, бо вірила у всемогутність і любов Ісуса. І крик її віри переміг мовчанку Ісуса Христа та натовп людей.

У молодого подружжя Галини і Василя друга дочка Аня народилася із синдромом Дауна. Спочатку ця подія була для мами важким випробуванням, навіть депресивною травмою. Галина з дитинства займалася спортом – легка атлетика, фехтування, стрільба з лука, плавання, біатлон. Їздила на різні змагання, чемпіонати. Народження Ані змінило її життя. Та вміння згодитися з Божою волею і віра в доброту Божого провидінні допомогли Галині віднайти себе у цій непростій ситуації. Тато Василь в одному інтерв’ю так оцінив цю подію: „Знаєте, недарма кажуть, що біда і щастя ходять разом. Не знаю, чи ми б були родиною, якби не народження Ганусі. Галину в молодості зовсім не цікавили пелюшки, каші, борщі, а з ними і я з Марічкою. Я був і за господаря, і за маму, і за тата, і гроші заробляв, поки дружина гасала із спортсменами. Ми постійно сварилися, через кожну дрібницю. У нас йшло до розлучення. І коли народилася Гануся з цим діагнозом, аж тоді для Галі я й діти стали на першому місці.

Нарешті ми зажили сім’єю, і мене щовечора вдома чекали теплі обійми дочок, поцілунки дружини і смачна вечеря. Я не втомлююся повторювати, що Аня врятувала нашу сім’ю. Ми багато чого не знаємо у планах Господніх. Можливо, Він так рятував нас”.

На закінчення Галина сказала: „Так, я б щиро хотіла, аби наша Аня народилася здоровою, щоб її життя склалося щасливо, мала дітей, а ми онуків. Але, на жаль, ми не можемо нічого змінити, можемо лише змиритися, вірячи, що Господь знає за нас краще, і приймати свій хрест не як кару, а як спасіння”.

Живемо в час, коли особливо потребуємо Божої допомоги внаслідок війни та різних криз в Україні. Але для цього знову ж потрібна велика віра.

Бог допомагає нам силою нашої віри у Його всемогутність і любов, яку маємо проявляти у словах та вчинках. Натомість світ старається всіма способами заглушити голос нашої віри, звернення до Господа.

У минулому столітті злий дух руйнував віру в людських серцях через фізичні переслідування та комуністичну ідеологію. Її прихильники намагалися насильно переконати людей, що Бога немає, це людська вигадка.

Сьогодні диявол руйнує у людей віру лагідними методами. Наприклад через секти, котрі, на перший погляд, проповідують Бога, але не приймають всі правди віри, не зовсім правильно пояснюють науку Ісуса Христа. Іншим проявом слабкої віри є брак хреста або ікони в домі. Стіни багатьох помешкань часто прикрашені великими картинами, безліччю фотографій, а десь у куточку висить маленький хрест чи ікона Богородиці. Місце та розмір хреста або ікони свідчать про рівень - всемогутність та важливість нашої віри у житті. Коли у домі є лише одна маленька ікона та ще й у невидимому місці – це може свідчи про малу віру її мешканців. Якщо ікона на стіні більшого розміру, як листок паперу, й на видимому місці, то це вказує на важливість Ісуса у житті її власників та велику їхню віру.

Слабка віра проявляється також тоді, коли невиразно говоримо, що я християнин, належу до конкретної Церкви: католицької чи православної. Або коли йде розмова, дискусія про якусь правду віри чи гріх, а ми боїмося дати ствердну відповідь, виразно висловити своє переконання, що існує Бог, вічність, даний вчинок є гріхом.

Як ми можемо і повинні свідчити у світі всемогутність Бога і своєї віри? Для цього не потрібно багато. Достатньо, коли зможемо ближньому пояснити правильне значення конкретної заповіді чи впевнено ствердити, що, наприклад, аборт є тяжким гріхом, а забобони, ворожба суперечать правдивій вірі. Свідченням віри буде також те, коли розпочнемо і завершимо новий день молитвою, а на робочому столі чи в автомобілі буде образок Ісуса чи Марії. Або коли хтось зі знайомих потребуватиме допомоги, ми відмовимо його звертатися до ворожок чи сумнівної нетрадиційної медицини, а порадимо піти до священика, що надійною допомогою буде молитва, Служба Божа, Сповідь. Ще одним проявом сильної віри буде практика посту - сила волі, вміння відмовитися від певних страв чи алкоголю у п’ятниці року, зокрема у Великому Пості. Тим самим така особа може засвідчити, що добро душі й любов до Бога важливіші для неї, ніж вигода тіла.
Важливим свідчення правдивості нашої віри є вміння тримати здоровий баланс між матеріальними і духовними цінностями. Цим християнин визнає єдиним джерелом свого щастя Ісуса Христа. Тому не шукає надмірного багатства, вигоди тіла, не гониться за модою, тобто не йде за голосом світу, а за голосом Христа. В історії розвитку суспільств проявляється закономірність: коли зростає, покращується матеріальний стан життя, то в короткому часі занепадає духовний, моральний рівень громадян. Маючи матеріальний достаток, різні вигоди для свого тіла, заспокоєння духа, люди перестають дбати про добро душі, підтримувати свій духовний і моральний стан. І навпаки, коли зростає духовність громадян, відбувається правильний матеріальний розвиток суспільства. Висока духовність - здорове суспільство. Багато держав, імперій розпалися через духовно-моральний занепад їхніх людей.

Приклад жінки хананейки нагадує цю важливу істину, що Ісус допомагає нам силою нашої віри. Наскільки правдива і міцна в нас віра, настільки Христос проявляє свою всемогутність, очищає життя від зла і наповняє добром – правдою і любов’ю. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист