Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.

Мт 22,1-14

Сьогодні світ наповнений різними кризами: економічні, політичні, суспільні, моральні. Однією з найбільших є криза спільноти. Спільнота становить важливу складову в житті людини. Кожен з нас народився у спільноті, проживає та працює у ній. Ми походимо від Божої спільноти - Отця, Сина і Святого Духа та до неї повертаємося у хвилину смерті. Ніхто з нас не народився сам, а ми отримали життя від першої нашої спільноти - батьків і все наше життя проходить в атмосфері стосунків з іншими людьми: навчання, праця, подорожі, відпочинок.

Ніхто з нас не є самотнім островом чи самодостатнім, а часто потребуємо допомоги інших людей.

Ісус Христос, виховуючи апостолів як своїх наступників, не тільки навчав їх Божих правд, а найперше старався створити з них спільноту любові. Тому казав до них: „По тому всі пізнають, що ви учні мої, коли будете мати любов між собою”, „Це вам заповідаю, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив” (Йо 13,35), „але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох” (Мр 10,43-45).

Коли говоримо про спільноту – це означає не лише разом проживати, працювати. Такий зв'язок осіб називається колектив. Спільнота – це щось більше ніж колектив, група осіб, яких об’єднує спільна праця.

Спільнота – це єдність духа: думок, бажань, поглядів, переконань близьких осіб.

Їх єднає найперше взаємна любов заради якогось вищого, спільного добра. Спільноту будує готовність постояти один за одного, а навіть віддати життя. Між членами спільноти панує відкритість, щирість, взаємне розуміння. Спільноту творить безкорислива любов і взаємне служіння.

Щоб створилася спільнота між людьми, потрібна спільнота людини з Богом. Коли людина створить міцний зв’язок любові з Богом, наповниться Божим духом, тоді зможе об’єднати біля себе ближніх.

Тільки Божа любов може об’єднати людей різних характерів, поглядів довкола однієї ідеї, спільної мети.

Коли йде мова про християнське подружжя, сім’ю як спільноту, то вони будуються не на людських принципах, якими керуються різні суспільні інституції, а на заповідях любові. Там не повинен панувати урядовий, адміністративний устрій: керівники і підвладні, старші і молодші. Стосунками батьків і дітей, членів родини як спільноти керують не обов’язки і накази, а безкорислива допомога, служіння один одному. Бо гідність усіх членів сім’ї однакова, незалежно від віку. Батьки повинні поважати думки дітей, а діти поважати батьків. Особи родини зажди радяться між собою, діляться думками у важливих справах, шукають спільного рішення, спільного добра. Подружжя розпадаються, у родині виникають конфлікти, коли в їхній любові, стосунках присутнє глибоко скрите, приховане самолюбство, якась дрібна власна вигода: особиста приємність, легке забезпечення, вигідне життя. Християнська родина перестає бути спільнотою, коли в ній приділяється мало уваги і часу для Бога і спільної молитви, часу для себе. А тим самим їм бракує нагоди наповнитися Божою любов’ю, яка допомагає глибше пізнати себе й тісніше з’єднатися. Міцна сім’я становить основу здорового суспільства та міцної держави. Тому злий дух і світ стараються різним чином руйнувати подружжя, родини як скарбниці цінностей, запоруку благополуччя у світі(гендерна ідеологія, заробітки за кордоном, подружня зрада, алкоголь, інтернет).

Правду про важливість суспільства як спільноти український народ виразив словами пісні: „В єдності сила народу, Боже нам єдність подай”. Притчею про весільну гостину Ісус запрошує нас зробити наші подружжя, родини, парафії спільнотою любові, щоб Боже благословення щедро наповнило їх. Тоді щира взаємна любов збереже та захистить нас від гріха та всякого зла, нас огорне могутня і постійна опіка Ісуса Христа. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист