І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той.

Мт 18,23-35

Більшість наук Ісуса тісно пов’язані між собою. Наприклад: чудо п’яти хлібів і буря на морі. Вони відбулися одна після другої і мали за мету виховання та випробування, зміцнення віри апостолів. Значення притчі про двох боржників краще зрозуміємо, коли порівняємо її з подіями попередніх неділь: чудо п’яти хлібів, буря на морі, біснуватий син. Вони мають одну спільну рису – в центрі цих подій є Ісус Христос. Він робить добро людям.

У нинішній притчі добро творять люди: слуги і їхні товариші. Щоб добро було у світі, людські вчинки мають бути прикладом виконання слів Христа, наслідуванням Його.

Для цього слова Євангелія треба впустити до свого серця як особисте звернення Ісуса. Щоб воно закоренилося там і принесло плоди: вчинки любові й милосердя. А через Боже Слово сам Христос замешкав у нашій душі. Цим необхідно проявити відповідальність за бажане добро, жити Божою правдою. Таким чином здійснимо слова Ісуса: „Перебувайте у мені, і я у вас! Хто перебуває у мені і я в ньому, той багато плоду приносить. Пробувайте у моїй любові! Ви в моїй любові будете пробувати, коли заповіді мої будете зберігати, як і я зберіг заповіді Отця мого і в його любові пробуваю” (Йо 15,4-5,10), „Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому. Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною” (Йо 6,56-57), „Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити. І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я у вас” (Йо 14,19-20). А також повчання апостола Павла: „Живу вже не я, а живе в мені Христос. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене” (Гл 2,20). Наведені слова Христа та апостола Павла можна коротко назвати побожністю, побудованою на вірі та любові до Бога, яка обов’язково принесе нам добро.

Коли наша побожність є лише як звичай, вона не дозволяє слову говорити до серця, а одночасно привести туди самого Ісуса. Таким чином в нашій душі немає джерела добра, яким є Христос. Тому не відчуваємо ціни милосердя як дару самого Бога для нас.

Перший слуга був засуджений господарем, бо маючи великий борг, отримав від нього надзвичайний дар – милосердя. Маючи велику суму боргу, одержав великий дар милосердя пана, який подарував йому той борг. Але слуга не зрозумів цього. Бо не пізнав доброти господаря, не зрозумів, що духовні цінності важливіші за матеріальні. Не маючи дару милосердя у собі, не зміг дарувати, проявити його до свого товариша, який мав дуже малий борг перед ним. Але другого слугу підтримали товариші, не залишили його в біді, а проявили до нього співчуття і милосердя.

Матеріальні добра корисні для нас, коли пам’ятаємо, що вони є Божим даром, а не нашою власністю чи метою життя. Вони дані нам на славу Божу та добро ближніх. Якщо не служимо ними ближнім, то не наповняємо себе також духовними дарами і плодами віри: любов’ю та милосердям. Самі не приймаємо Ісуса у своє життя і не несемо Його іншим.

Апостол Павло у нинішньому посланні навчає, що матеріальні речі приносять також духовні плоди, зокрема любов, подяку, а за духовну працю отримуємо матеріальну винагороду.

Якщо земні речі будуть для нас одночасно середниками любові до ближніх, між нами буде повага, любов і милосердя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист