І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки не верне йому всього боргу. 

Мт 18,23-35. 

Історія немилосердного слуги змінює тематику наук Ісуса Христа у церковному році. У попередні неділі після Зіслання Святого Духа головною темою Євангелія була віра. З допомогою різних євангельських подій Ісус закладав у нас цю основу нашого освячення і спасіння. Сьогодні Христос починає розбудовувати наш духовний дім, запрошує до праці над чеснотою милосердної любові та прощення. Тема любові буде повторюватися у Євангелії найближчих неділь. Це вказує на важливість цього дару у побудові міцних стосунків з Богом як основи і запевнення спасіння. Бо за словами апостола Павла, любов є найбільшим плодом, вершиною віри: „Отак тривають оці троє: віра, надія і любов, та найбільша з них любов”. Віра провадить нас до Бога, який є любов’ю, а любов єднає нас з Ісусом Христом. Адже істотою Царства Небесного, щастя у небі є постійна любов між людиною і Господом. 

У духовному житті важливу роль відіграє велика, тобто, тверда і здорова, незабобонна віра, бо вона відкриває нам всю правду про Бога, світ і людину. На прикладі милосердної любові у притчі Христос вказує на важливість віри – першого зв’язку людини з Богом. Яка віра – такі й плоди. Немає так, що в людини є велика віра і малі плоди, або мала віра і великі плоди.

Найбільшим плодом віри є любов, а проявом любові – милосердя і прощення. 

Притчею про двох боржників Ісус показує взаємозв’язок віри і любові. Велика віра помагає нам побачити у житті всі її можливі позитивні і негативні результати. Віра подає глибоке розуміння правдивої любові. Яка наша віра, розуміння Божих правд, любов до Господа, така любов, ставлення до людей. Коли маємо правильне розуміння стосунків з Богом, тоді легше будувати стосунки з людьми. 

Чому так важливо прощати ближнім? Щоб стати учасником Царства Небесного, потрібно очистити душу з найменшого гріха. Святе Письмо нагадує нам, що „ніщо нечисте не увійде до неба” (Од 21,27). А очищення душі отримуємо через покаяння, прощення перед Богом і ближніми. Бо коли ми не сплатимо боргу прощення ближнім, то тим більше не сплатимо його перед Богом. Не зможемо перепросити Його і отримати прощення, любові від Ісуса. 

Уявімо собі ситуацію, що товариш дав нам 100 гривень, а невдовзі ми позичили йому 10 тисяч гривень. Коли за кілька днів цей товариш попросить віддати йому сто гривень, а ми не повернемо, то й він по справедливості не віддасть нам 10 тисяч. Любов є милосердна і справедлива. Якщо буду вимагати в когось віддати велику суму чи річ, а сам не віддам або не вибачуся за малу позику, то й мені не віддадуть велику позику або не вибачаться за неї. 

У нинішній притчі Ісус підкреслює безконечну величину образи, яку Богові наносить гріх, а з другого боку наголошує на Його безмежну доброту і милосердя. Та незважаючи на велику доброту Бога до нас, він чинить прощення наших гріхів залежним від прощення провин ближнім. Гріх є великою образою Бога, бо його гідність найвища у світі. Тому образа Бога має безконечну злобу, іншими словами, гріх робить такий борг перед Богом, що людина ніяк його не може сама сплатити, лише через Ісуса Христа. 

Гідність Бога набагато вища, ніж гідність, яка є між людьми. Тому наш борг перед Богом більший, ніж перед ближніми. Провина перед ближніми дочасна, а перед Богом вічна.

Милосердний Господь дає нам можливість сплатити наш борг перед Ним через покаяння і прощення ближнім.

Прощення ближнім зажди є легшим, менш коштовним, ніж прощення у стосунках з Богом, бо ми рівні між собою. А Бог більший від нас, тому й ціна прощення, покути за гріхи вища. Якщо ми не можемо примиритися між собою, то як зможемо перепросити всемогутнього Бога. Ісус навчав, що наша любов до Господа проявляється у любові до ближніх. Прощаючи провини ближнім, ми перепрошуємо через них самого Ісуса Христа. 

У притчі про двох боржників Ісус подає важливу правду, що хто не сплатить боргу покаяння на землі, буде сплачувати у вічності. Його доведеться сплатити у чистилищі, або людина не сплатить ніколи у пеклі. 

Із слів Христа ясно бачимо, що тільки Бог може бути таким великодушним і милосердним, який на саме наше прохання, не чекаючи навіть знаків підтвердження доброї волі, дарує нам безконечний гріховний борг, і то вже тут на землі: „Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав”. Любов Бога до нас завжди більша, ніж любов людська, між ближніми. Господь як милосердний пан прощає нам найбільші гріхи, бо від Нього походить усяке добро, як і взагалі все, що людина має. За те все людина стає боржником вдячності перед Господом Богом, а ще більше, заборговується, коли грішить. Коли хтось за життя не одержить прощення через щире покаяння і велике Боже милосердя, тоді буде вічно покутувати у чистилищі або в пеклі: „І передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу”. 

До старого монаха прийшов чоловік і говорить: „Що маю робити, я дуже важко згрішив?” „Встань”, - відповів монах. „Я вже багато разів падав і багато вставав", - відповів чоловік. „Знову вставай, - була відповідь монаха. — Пам'ятай, що ми завжди маємо можливість навернутися, якщо би наші гріхи були такі чорні, як хмари перед дощем, і так їх було багато, як піску у морі, все ж можемо у Бога випросити собі відпущення гріхів і мати тверду постанову поправитися, бо Боже милосердя є безконечне. Ми не можемо відкладати наше примирення з Богом, бо не знаємо, чи завтра вже будемо мати час на примирення.

Притчею про двох боржників Ісус показує нам, що у житті через прощення ближнім провин маємо багато можливостей поправляти свої відносини любові з Богом. Коли використаємо кожну таку нагоду, зможемо глибше пізнати любов Бога до нас. Це захистить нас від нових гріхів, щоб ми не втрачали легко Божу любов і ласку спасіння. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Миколи Бичка, ЗНІ з Нюарку (США)