Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїля.

Йо 1,43-51

Євангелія неділь Великого посту вибрані так, щоб показати нам головні ознаки доброго посту чи кроки духовного приготування до свята Пасхи. Якщо Великий піст називаємо часом покаяння й навернення, то основне завдання посту – очистити себе з гріхів і наповнити Божою любов’ю, яка становить підставу духовного воскресіння. Тобто відновити та зміцнити зв’язок любові з Богом. Для цього потрібно шукати Ісуса, зустрітися з Ним і пізнати Його. Тоді зможемо з’єднатися з Ісусом і отримати спасіння - участь із Ним у Божому царстві. Апостол Андрій, почувши, що прийшов Месія, сказав братові Симону: ,,Ми знайшли… Ісуса, Йосифого сина з Назарету” (Йо 1,45). А Іван Богослов написав так: ,,Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має” (1Йо 4,16).

У духовному житті важливе не тільки пізнання самого Бога, а пізнання загалом. Завдяки пізнанню розвивається людина та світ. Пізнаючи Бога, ми пізнаємо себе – власну гідність та мету життя, пізнаємо цінності, добро та зло. Про важливість пізнання свідчать слова псалмоспівця: ,,Спробуйте і подивіться який добрий Господь. Блаженний, хто до нього прибігає” (Пс 33,8).

Історія покликання перших апостолів відкриває істоту посту: молитви, Божого Слова й покаяння - пізнавати Ісуса, щирим жалем очиститися з гріхів, щоб з'єднатися з Ним і мати життя вічне. Пізнання Бога дає відповідь на питання: ,,Для кого маю каятися? Як маю каятися за гріхи? Чому й для чого треба каятися за свої гріхи: яка мета і користь від цього?” Пізнаючи любов Бога, ми пізнаємо шкідливість гріха – втрата неба, можемо побачити їх у своєму житті. Тоді розуміємо й відчуваємо потребу каятися за гріхи, очистися з них, щоб любов Ісуса принесла нам щастя.

Покликання Спасителем перших учнів показує духовне життя як стосунок двох осіб – людини з Богом. Щоб створити, відновити та зміцнити зв'язок любові з Богом через покаяння й навернення, спершу треба пізнати Його, зустрітися з Господом у житті.

Розповідь про покликання перших апостолів: Андрія, Петра, Филипа й Натанаїла розкриває процес пізнання Христа. Коли говоримо про пізнання Бога, то воно не є результатом власних пошуків і старань, а Божим даром. Бо недосконала людина не може сама пізнати досконалого Бога. Про це говорить Ісус: ,,Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, Який послав мене, не приведе його” (Йо 6,44), ,,Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, - той об’явив” (Йо 1,18). А апостол Павло так пояснює правду про пізнання Бога: ,,Ми говоримо про мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу; її ніхто з князів цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розп'яли б Господа Слави. Нам же Бог об'явив Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі. Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога” (1Кр 2,7-13). Тож коли йде мова про пізнання Ісуса, Він перший об’являє Себе нам, Свою любов і всемогутність.

Як це відбувається, бачимо у Євангелії цієї неділі. Спершу Іван Христитель через молитву, вивчення Божого закону та ласку Святого Духа пізнає в Ісусі Месію та Божого Сина. Він визнав це словами: ,,Ось Агнець Божий, який гріх світу забирає” (Йо 1,29). Цю правду Христитель об’являє своїм учням, зокрема апостолу Андрію. Тоді Андрій розповідає про Ісуса своєму братові Петрові і приводить його до Спасителя. Потім Христос знаходить Филипа й запрошує йти за ним. Филип ділиться цією новиною з Натанаїлом і приводить його до Ісуса. А Ісус у розмові з Ним об’являє Себе як Божий Син.

Тож Бог першим виходить назустріч людині, об’являє Себе їй. А все інше – це відповідь людини на дію Бога. Вона відкриває своє серце на правду і голос Господа, приймає Його до себе, у своє життя. Цю відкритість серця, здатність пізнати Божу правду здобуваємо через молитву, Святі Тайни та Євангеліє. Поступово це пізнання Ісуса стає визнанням Його основою життя, Спасителем і найбільшим скарбом, джерелом справжнього щастя. Учень Ісуса живе Його правдою і любов’ю. Пізнання – це процес, який потребує часу, є дією Божої ласки. Він зміцнює нашу віру та розпалює в серці любов до Бога, як це сталося під час подорожі учнів з Ісусом до Емаусу.

Коли так дивитися на піст, він не буде тяжким і сумним, а радісним і легким, бо лише Христос дарує мир і радість. ,,Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені і я облегшу вас”, - каже Господь. Хай піст, молитва, покаяння будуть наповнені думкою про Ісуса, а не лише про гріхи, і ми з радістю будемо виконувати умови посту, очікуючи велику кінцеву нагороду - радість вічного життя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист