Усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили.

Мт 25,31-46

Третя неділя у циклі приготування до Великого Посту має подвійну назву: м’ясопусна або про страшний суд. Коли чуємо слово суд, покарання – це викликає у нас неспокій, страх перед можливими карами, нещастями. Кожна недільна Служба Божа – це зустріч любові людини з Богом. Любов же не страшить когось, а подає спокій. Апостол Іван пише: „Страху нема в любові, але, навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має у собі кару, і хто боїться, той недосконалий у любові” (1Йо 4,18).

Неділі до Великого посту і сам піст мають спільну мету – приготовляють нас до особливої події – смерті і воскресіння Ісуса Христа, нашого відкуплення – цього великого дару любові Бога. Притча про страшний суд показує нам різні нагоди зустріти Ісуса у житті, можливості отримати Його любов. А любов Божа проявляється не в якійсь речі, а через особу Ісуса Христа. Тому Ісус часто приходить до нас, дарує нам свою любов через ближніх.

В основу притчі про справедливий Божий суд Ісус поклав людські стосунки у вигляді певних життєвих ситуацій: голод, спрага, хвороба, подорож, тюрма. У щоденному житті ми зустрічаємо найчастіше людей, а потім речі, події, обставини. Наше земне життя побудоване найперше на зв’язках з іншими людьми, а на другому місці є речі. Бо ніхто з нас не є самодостатнім, не може сказати, що не потребує ближнього, все зможе вирішити сам, власними силами. Наприклад, хтось важко захворів і йому допоможе операція. Хворий не зробить того сам, а мусить звернутися до лікаря. Так само в інших справах потребуємо допомоги ближніх: поїздка автобусом чи поїздом, переліт літаком, лікування зуба, ремонт техніки, продукти харчування тощо.

Підготовка до Великого Посту і сам піст мають подвійну мету. Вони приготовляють нас до гідного святкування Воскресіння Христа – цієї символічної Пасхи. А одночасно до Пасхи вічної – участі у Божій спільноті любові в небі. Наша дорога до спасіння – спільноти з Богом проходить через ближніх – ставлення до них, як каже Ісус: „Усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили”. Оскільки кожен із нас є живою особою, відповідно шукаємо контакту з живим Богом, а не лише у знаках. Саме ближні є для нас нагодою зустрітися з Ісусом у їхній особі.

Сьогодні багато українців працюють на будовах в Україні і за кордоном. Один із них поділився такою подією зі свого життя.

Два муляри, молодший і старший, стояли на високому риштуванні, будуючи величезний дім. Вони працювали наполегливо і дружньо, незважаючи на холод і сильний вітер. Одного дня сильний вітер почав хитати риштування. Аж ось він поламав декілька дощок і майстри з гуркотом повалились вниз. Мулярам вдалося вчепитися за дошку вцілілої частини риштування і вони повисли на ній. Вітер дув щоразу сильніше. Дошка почала тріщати і гнутися під тягарем двох чоловіків. Тоді молодий муляр сказав: - Здається що нам прийшов кінець. Ця дошка не витримає нас двох. Один ще міг би втриматися. – О, Господи, - ридав старший, - як же мені вмирати? Що буде з моїми дітьми? – А багато їх у тебе? – П’ятеро. Ну, а я один. Мені нема кого залишати. Тут і вибір зробити неважко. Прощай, товаришу, згадай про мене добрим словом!

З цими словами молодий муляр пустив дошку і впав на каміння. Він розбився на смерть. Старший же муляр, батько сімейства, залишився живим і неушкодженим. Він усе житті зі слізьми на очах згадував свого молодого товариша, який врятував йому своє життя.

Кожних кілька років науковці роблять нові відкриття, досягнення, які покращують матеріальні у мови життя. Однак стосунки між людьми від цього не стають кращими. Саме життя не зводиться до отримання чи вживання матеріальних речей, а зв’язку людини з людиною. Його основу становить взаємна любов. Життя показує, що не речі, а тільки любов може міцно поєднати людей. Справжню ж любов дарує нам Бог.

Притчею про справедливий суд Христос подає нам пораду як добре провести Великий Піст і виконати його мету.

Піст не повинен зводитися до обмеження в стравах і забавах, певних молитов. Це лише середники, які мають допомогти нам осягнути головне – з’єднатися з Ісусом, вміння бачити, віднаходити Його в особах та подіях життя. Єдність з Богом дає нам можливість впевнено йти життєвою дорогою, здобувати дари, які запевняють нам щасливу долю на землі та в небі. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист