Мені треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?

Мт 3,13-17

Кожен день у році змінює наступний день. Так само після одних релігійних свят приходять інші. Сьогодні святкуємо Богоявлення чи Хрищення Господнє. Сама назва свята Богоявлення відкриває його зміст: Бог об’являється, наближається до людини. Гріх віддалив людей від Господа – джерела добра. Небесний Отець через Ісуса Христа повертає, зближає людство до Себе. Чинить це способом, зрозумілим для нас.

Після первородного гріха люди забули образ і любов Творця. Перш, ніж з’єднатися з людиною, Бог допомагає їй наново пізнати Себе, об’являє їй Свій образ батька та любові. Він старається зродити в нашому серці довіру до Себе, щоб не боялися відкрити Христові своє серце й прийняти Божу правду та любов як основу щастя. Бо все, що побудоване на взаємній довірі, надійне і тривке. Це ми бачимо під час хрищення Ісуса у Йордані, яке є важливим кроком у побудові зв’язку людини з Богом. Коли Ісус охристився, з неба пролунав голос Отця: „Це Син мій любий, якого я вподобав”. Цими словами Бог засвідчив, що є нашим Отцем, а нас приймає за своїх духовних дітей – синів і дочок. Такий образ Бога й людини небесний Отець показав людям через слова та вчинки Свого улюбленого Сина - Ісуса Христа.

Прикладом глибокого пізнання позитивного образу Бога й людини є Іван Христитель. Через молитву і читання Божого закону Предтеча виразно зрозумів доброту Бога і важливість людини для Нього, бо Господь бажає дарувати нам життя вічне – Свою невичерпну любов. Це особисте пізнання Бога Іван Христитель показав під час зустрічі з Ісусом на ріці Йордан, кажучи до Нього: „Мені треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?” У цих словах Предтечі міститься виразне розуміння того, що Христос є великим добром для нас і від Нього залежить наше життя. А дорогою до з’єднання з Богом є покаяння й навернення, довіра Господу, тобто відкритість серця на Божу правду та любов – основу щастя. Бо правда й любов дарують нам спокій і радість – ці важливі ознаки щасливої людини. Глибокий спокій і безмежну радість може дарувати нам тільки правда та любов Ісуса до нас. Він наш Бог і Спаситель.

Невіруюча мати дозволила своєму синові піти до катехитичної школи. Коли він повернувся, вона запитала: - Ну що тобі там казали, у тій школі? Хлопчик з захопленням почав розповідати: - Ми розмовляли про Христа і вчителька так доступно про Нього розповідала, що вона мусить бути або Його мамою, або сестрою, бо вона так добре Його знає!

Часто діти нічого не знають про Христа саме з вини батьків, які не розповідають їм про Нього. Проте, якщо батьки дозволять дитині зустрічатися з тими, хто добре знає Ісуса, тоді діти, а через них і батьки, зможуть пізнати Христа і спастися.

Як бачимо, у побудові міцного й плідного зв’язку між Богом і людиною важливу роль відіграє взаємне пізнання. Ця істина була відома ще у Старому Завіті, виражена у Псалмі: „Спробуйте і подивіться, який добрий Господь. Блаженний, хто до нього прибігає” (Пс 33,8). У цьому переконанні утверджує нас також апостол Іван словами: „Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має” (1Йо 4,16). Тож стараймося використати все, що відбувається в нашому житті, для кращого пізнання Ісуса, зміцнення довіри до Нього, щоб наше життя щедро наповнилося Божим благословенням. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист