Радуйся, Благодатна, Господь з тобою!

Лк 1,36-59

Нам довелося жити в час, коли останні 10 років чуємо в новинах мало радісних новин, а багато сумних. Ще недавно, 5 років тому, новини були переповнені тривожною, болючою інформацією про події та революцію гідності на майдані свободи в Києві та вістками про загибель учасників Небесної сотні. Вже 4 роки щодня отримуємо повідомлення про бойові дії та загиблих воїнів у зоні АТО. А в останні місяці в наших серцях певна тривога й неспокій через президентські вибори в державі та майбутнє України.

Перебуваючи в цій тривожній дійсності, ми святкуємо празник Благовіщення Богородиці. Марія стала найвизначнішою постаттю вибраного народу. Коли подивимося на їхню історію, то вона не була проста й легка. Хоча Господь через Мойсея визволив їх з єгипетської неволі, однак на дорозі до обіцяної землі – справжньої свободи, вони зустрічали чимало перешкод. Їх переслідували війська амаликитян, філістимлян, вавилонська неволя, окупація римською імперією. Серед усіх цих випробувань Господь підтримував і потішав на дусі ізраїльський народ через патріархів, царів, пророків, а вкінці сам прийшов до нього в особі обіцяного Месії - Божого Сина Ісуса Христа. Та вибраний народ не завжди належно користав із цих знаків Божої допомоги, бо не мав повної надії і довіри Богові.

Коли настав час здійснення Божих обітниць – відкуплення людства з неволі гріха через Ісуса Христа, Отець небесний дав вибраному народові й усьому людству найбільший знак досконалого виконання Божої волі, повної надії і довіри Богові – Пречисту Діву Марію. Із сторінок Євангелія знаємо, що життя Богородиці було нелегке через різні випробування: переслідування Ірода, діяльність Ісуса Христа. Прикладом життя Марія показала, що навіть у складних ситуаціях можна знаходити в житті радість і спокій душі, коли жити в згоді з Божою волею і виконувати Його заповіді, довіряти в усьому Божому провидінню.

Цю правду небесний Отець об’явив Діві Марії у Назареті через архангела Гавриїла в день благовіщення, а також всьому людству. Добру новину про прихід у світ Месії Божий посланець починає словами: „Радуйся, Благодатна, Господь з тобою!”. Хто, отже, живе з Богом, знайде радість у житті.

Отримати радість і мир для душі серед життєвих випробувань можна тоді, коли дбаємо про міцний духовний зв'язок віри й любові з Ісусом Христом, високий рівень людської і релігійної свідомості, намагаючись глибоко проникнути життя словами Ісуса Христа.

Ось як описує це апостол Павло: „Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся! Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько! Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі” (Флп 4,4-7).

Отець Іван Тавлєр розповідав про одну подію, що сталася з ним самим. Багато років він благав Господа, щоб послав йому людину, яка навчила б його правдивого духовного життя. І ось одного дня почув голос, який сказав йому: „Іди до церкви, і там знайдеш те, чого так дуже просиш”. Отець попрямував до храму і там, біля церковних воріт, зустрів якогось босого жебрака у подертому лахмітті. Привітав його щирим словом: - Доброго дня, друже! - Пан-отче, - відповідає йому нуждар, - я не пригадую собі, щоб у мене був колись лихий день. - То дай вам Боже щастя, - побажав йому священик. - Але ж я, слава Богу, ще ніколи не був нещасливий, - сказав жебрак і за хвилю додав, - Послухайте, отче, я сказав вам, що в мене ніколи не було лихого дня. І це правда. Коли я голодний, то славлю за це Господа Бога, коли падає сніг чи дощ, благословлю Його за це. Якщо хтось мною погорджує, зневажає, або доводиться мені терпіти якусь іншу прикрість, і тоді дякую за це Господу. Також сказав, що ніколи не був нещасливий. І це теж правда, бо я звик бажати всього того, чого хоче Бог, без будь-якого застереження: що б не сталося – солодке чи гірке – все приймаю радісно з Божої руки, бо знаю, що це є для найбільшого мого добра. Ось у чому полягає моє щастя.

- А скажіть мені, чоловіче, якщо Бог хотів би бачити вас проклятим у пеклі, що ж тоді сказали б ви? – продовжував розмову отець. - Якби Бог того хотів, - відповідав нуждар, - я обійняв би свого Господа з покорою та любов’ю і тримав би так сильно, що бажаючи кинути мене до пекла, Він змушений би був Сам туди зійти зі мною; а мені набагато миліше було б перебувати з Ним у пеклі, аніж посідати всі небесні розкоші без Нього. - Де ви знайшли Бога? - Я знайшов його там, де покинув створіння. - Хто ж ви властиво? - Я цар! - Де ж ваше царство? - Воно у моїй душі, там я володію, тримаю лад: пристрасті підвладні розуму, а розум – Богові.

Вкінці отець Тавлєр ще запитав його, як він осягнув таку досконалість. - Ось як, - відповів жебрак, - я старався зберігати мовчання між людьми, щоб розмовляти з Богом, і разом з тим намагався перебувати в єдності з Господом, бо в ній знаходжу свій мир і своє щастя.

Хто, отже, у всьому з’єднаний з Божою волею, все переживає разом з Ісусом Христом, той подібно, як Марія чи той убогий жебрак, буде багатший у своїй нужді, ніж усі земні царі, і щасливіший у своїх терпіннях, аніж усі люди світу серед розкошів. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист