„То привид”, - заговорили і з переляку закричали.

Мт 14, 23-35

У нинішньому уривку Євангелія повторюється біблійна засада, що розуміння події залежить від обставин, в якій вона відбувається. Подорож апостолів човном по генезаретському морю відбувалася після чуда п’яти хлібів і двох риб. Зв'язок цих двох подій допомагає нам відкрити мету, з якою Ісус наказав апостолам плисти морем уночі та її значення.

Чудо п’яти хлібів Ісус вчинив з потрійним наміром: потвердити правдивість своєї науки, показати любов Бога до людей та як доказ свого Божества. А все це об’єднує одна мета – пробудити та утвердити віру апостолів і людей, що саме Він є очікуваним Месією та Божим Сином. Бог, який створив людину, Сам спасає її з неволі гріха.

Щоб випробувати і утвердити віру апостолів у цьому правдивому образі Месії, Христос спонукав їх плисти човном серед ночі по розбурханому морю. Між чудесним розмноженням хлібів і бурею на морі є певна протилежність – Ісус вчинив чудо вкінці дня, а учні пливуть через море уночі. День у Біблії є символом присутності Бога, а ніч символізує Його відсутність, дію злих духів. Однак незалежно від того, чи людина перебуває у світлі Божої ласки, чи у темряві зневіри, гріха, Бог завжди є поруч з нею. Ніякі обставити не применшують любов Бога до нас.

Чи завжди ми бачимо здійснення цієї правди у нашому житті? Хто глибоко пізнав Ісуса Христа, жодні обставини не захитають його віри, переконання у безмежній любові Бога до нас завжди і всюди. Ми зможемо бачити присутність Ісуса у приємні та сумні хвилини життя, у його світлі і темні моменти. Така людина не сумніватиметься, що все у житті походить від Бога і призначене для нашого добра. Пізнати і зрозуміти це можемо тільки з допомого правдивої віри – непохитної, розумної, чистої.

Під час правління в Англії королеви Марії Кривавої були жорстокі переслідування християн. Серед тих мучеників мав загинути проповідник Гіплін, який був відомий тим, що за все дякував Богові! Коли його везли на страту, то солдати з насмішкою питали його: - Ну що, тепер, коли тебе везуть на спалення, ти дякуєш Богу й за це? - Звичайно, - відповів Гіплін, Він буде зі мною так само, як був з трьома юнаками в Навуходоносоровій печії!

Коли ж вони так розмовляли, бричка наїхала на камінь і перекинулась. Гіплін, що мав зв'язані руки, випав і зламав собі ногу. - А тепер ти також дякуєш Богові? - сміялись солдати. І було за що, бо закон не дозволяв страчувати покалічених. А поки Він перебував у лікарні, трон захопив християнин і наказав звільнити з в’язниць всіх своїх приятелів. Отже, зламана нога Гіпліна врятувала йому життя.

Всякі сумніви, зневіра щодо Бога, які виникають у людей, свідчать про низьку якість віри. Ми не бачимо Його присутності, не відчуваємо любові, не розуміємо Його поведінки - дій Бога, бо мало знаємо, маємо розмитий образ. У багатьох людей є несформований до кінця образ Бога: ким є християнський Бог, які його риси, мета Його дій. Вони замало знають і розуміють правду про Бога, в якого вірують. Тому не вірять Богові, не довіряють, не люблять щирим серцем. Або інші мають неправильно сформований образ, викривлена уява про Нього та Його поведінку. Люди не вірують в Бога або не довіряють Йому, бо сприймають Його як того, котрий обтяжує їх суворими законами, обмежує волю заборонами, не дає можливості проявляти свою ініціативу. Якщо людей опановує знеохота, зневіра, розчарування, байдужість, ідолопоклонство, лінивство до праці та духовного життя, значить Христос ще не є близьким для них, але кимось далеким, чужим.

Нам важко зрозуміти поведінку іншої людини, бо не знаємо її. А розуміємо тоді, коли знаємо дану людину, її характер, життя, бо поведінка відображає характер людини, стан душі – різні її життєві переживання. Те саме відбувається і в духовній сфері. Ми зможемо краще розуміти різні події, обставини, Божу волю, тобто дію Бога у нашому житті, у світі, коли в молитві будемо шукати не лише наші потреби, а найперше пізнавати Ісуса, Його науку. Тоді зрозуміємо поведінку Христа, допусти Божого провидіння.

Використовуймо життєві успіхи, щоб утверджувати свою віру у доброті Бога та довірі до Нього, а не заспокоюватися самими дарами. А труднощі хай допомагають нам глибше пізнавати Бога, зміцнювати віру у правдивість Божих правд, навчають нас надії на Нього та любити Його. Тоді виразно побачимо присутність та любов Ісуса у своєму житті.

о. Михайло Чижович, редемпторист