Принесіть мені їх сюди.

Мт 14,14–22

Обставини чуда п’яти хлібів мають важливий початок. Ісус щойно втратив Івана Христителя – Свого родича й помічника, це стало наочним прикладом того, що чекає і на Нього. Він відійшов на самоту, але люди знаходять Його, і тоді Свій особистий смуток Христос поєднав із труднощами людей, перемінив у солідарність із тими, хто є в потребі. Матей каже про це словами: «Змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих». Хоча релігійна еліта вороже ставилася до Ісуса, Він не замикається в Собі, а залишається відкритим на страждання та потреби інших. У Господа немає безвихідних ситуацій. Отож, правдива віра та любов завжди допомагають, дають силу не замикатися через труднощі в собі, а мати відкрите серце для Бога й людей, все переживати разом, у дусі довіри до Бога та ближніх.

Дуже добре, що учні не були байдужими до голоду людей навколо. Проблема, однак, полягає в тому, що вони хотіли розв’язати цю складну ситуацію природним способом, щоб люди самі знайшли собі їжу. Подібно поводяться люди в труднощах: спершу діють власними силами, а потім звертаються до Бога. Матей закликає нас до більшої довіри й надії на Господа навіть у щоденних, звичайних справах. Ісус завжди приймає те, що приносять Його слуги, та помножує й перемінює це для добра інших.

Проблему поживи для народу Христос пропонує вирішити на місці, просить принести хліби, які є в людей. Бог не вимагає багато… Він хоче всього, що маємо – цілковитої довіри до Нього, відкрити Йому своє серце… Ісус не вимагає від нас неможливого, але бажає, щоб ми служили Богові та ближнім тими дарами, які маємо. Коли будемо використовувати всі свої таланти, їх буде достатньо для нашого освячення й спасіння. Тільки такий підхід людини уможливлює чудо Бога. Хто щиро й щедро служить Богові та ближнім цілою своєю особою, все проникає духом Божих заповідей, тоді Ісус наповняє нас і життя Своєю любов’ю. Скільки любові даруємо, стільки й отримуємо. Для того, щоб народилася нова Україна, кожен повинен внести свою посильну лепту, решта зробить Господь. Бо Він не тільки тимчасово наситив п’ять тисяч біля Галилейського моря, але як Воскреслий Господь запевняє: «Я – Хліб Життя. Хто приходить до Мене – не голодуватиме, хто в Мене вірує – не матиме спраги ніколи» (Йо 6,35). Він дарує добро людям усіх часів.

Розмноження п’яти хлібів і двох риб показує, що Христос перемінює те, що ми Йому приносимо: наскільки наповняємо свій дух, свої думки, бажання, вчинки духом Божих заповідей, жертовної любові, єднаємо свою волю з волею Господа. Настільки Бог змінює, наповняє нас і життя Своєю любов’ю, дарами.

Чудо п’яти хлібів подає науку, що поруч з нами завжди є голодні та спраглі люди – не завжди їжі, але часто любові, співчуття, підтримки, уваги, милосердя, прощення, доброго слова, заохочення, усмішки… І сьогодні Ісус каже до нас, як і колись до Своїх апостолів: «Не треба їх відпускати, відсилати до когось, накидати комусь, відмахуватися від них, робити круглі очі чи в розпачі втікати від них. Ви дайте їм їсти… Не потрібно багато. Тільки те, що маєте: свій час, ідеї, гроші, енергію, таланти, спритність, відвагу, оптимізм, усмішку, смирення, повагу, вірність, любов, співчуття, милосердя…» Робімо те, що можемо, а Бог усе доповнить.

Чудо п’яти хлібів є не лише історією легкого щастя, а наукою, прикладом вирішення життєвих проблем силою віри та довіри Христові – надії на Нього, співпраці з Богом. Проявом співпраці є милосердя, ділення, поміч ближнім – спільне добро. Тому Ісус часто діє через нас, дарує людям Свою поміч і любов. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист