"Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві риби"

Мт 14,14-21

Чуда та науки Ісуса Христа зможемо краще зрозуміти, коли подивимося на обставини, в яких вони відбувалися. Чудо п’яти хлібів і двох риб сталося між наукою Ісуса у синагозі Назарету та бурею на морі, під час якої Спаситель зміцнив віру Петра та інших апостолів. У Назареті односельці не сприйняли, відкинули Його. А тут люди шукають Христа та йдуть за Ним, перебувають з Ним цілий день, що навіть забули про їжу. Та Ісус не відкинув їх, а навпаки, виявив велику турботу про них, чудесно розмноживши хліб та риби. Це був один із великих знаків Його божества та любові Бога до людей. Христос побачив потреби їхньої душі та тіла і заспокоїв їх.

Кожна віруюча людина бажає в якийсь відчутний, видимий спосіб побачити любов Бога до себе, Його присутність і допомогу у житті, відповідь на свої молитви. Тобто видимий знак здійснення своєї віри в Ісуса Христа. Немає сумніву, що Господь дає нам безліч таких знаків, але також багато залежить від нас, чи ми випрацьовуємо у собі здібності ці знаки дії Бога розпізнати. Бо навіть цих п’ять хлібів серед п’яти тисяч людей були знаком Божої опіки над ними.

Коли ми, як справжні християни, дбаємо про високий рівень свого духовного життя, то вживаємо для цього основні його середники: особиста молитва, церковна молитва (різні богослужіння), Святі Тайни, Святе Письмо, проща до чудотворної ікони чи мощей святого. Використовуємо їх переважно з метою, щоб отримати Божу любов у вигляді духовних і земних дарів: душевний спокій, здоров’я, робота, гроші, достаток та благополуччя. В них хочемо бачити Божу присутність та допомогу в житті.

Перелічені середники духовного життя є першим знаком любові, присутності та допомоги Ісуса Христа. З їх допомогою ми єднаємося з Богом – джерелом всякого добра. Іншими знаками Божої любові є різні життєві події та обставини, явища природи. Господь допускає все це, щоб ми з Його допомогою шукали розуміння їхнього значення. Щоб розпізнати Божу любов і присутність у цих різних знаках, треба мати тверду віру, без сумнівів, та чисту – вільну від всякої забобонності. Тому потрібно керуватися таким правилом духовного життя: шукати у молитві, Святих Тайнах і Євангелії найперше Ісуса, а потім наші життєві потреби.

Для цього можна робити таку духовну вправу. Коли молимося, мати на увазі, що я не просто читаю чи повторюю побожний текст, а розмовляю з Богом, відкриваю Йому своє серце, довіряю себе та життєві справи. Користаючи зі святої сповіді, бути свідомим того, що це моя зустріч з Ісусом. Слова кінцевої молитви сповіді „прощаю і розрішаю тебе від усіх твоїх гріхів” – це слова не священика, а самого Христа. То Ісус устами священика дарує мені свою любов, очистивши душу з гріхів. Коли приймаємо Святе Причастя, необхідно розуміти, що цим єднаємося з самим Ісусом Христом. Споживаючи тіло і кров Христа, ми приймаємо не лише частину Його тіла, якийсь особливий дар, а Його Самого у своє життя, повноту Божої любові. Бо це найбільший знак любові Бога до нас.

Якщо в такий спосіб будемо користати із середників духовного життя, це буде пригадувати нам важливу правду, що, шукаючи Божі дари, разом з ними приймаємо самого Ісуса Христа. І навпаки, коли приймаємо Ісуса у своє життя, то разом з Ним отримуємо різні духовні і земні дари, все необхідне для щастя земного і вічного. Тільки Ісус може відкрити нам знаки, в яких приходить до нас, приносить нам свою любов і допомогу.

Роздумуючи нині про знаки Бога у світі, важливо пам’ятати про те, що ми також повинні бути живим знаком Божої любові, допомоги та присутності у світі. Прикладом цього є одна історія.

На березі моря стояла одинока хатина в якій проживала бідна вдова. Навколо цієї хатини на велику відстань тягнулись скелі та провалля. Море в цьому місці було дуже небезпечне для мореплавців. Не один раз ця жінка бачила, як недалеко від берега рибацькі човни боролись із хвилями і чула крики людей, що гинули. Однієї ночі, коли свистів сильний вітер, ця жінка не могла заснути. Вона роздумувала: „А що зараз робиться на морі, скільки людей гине у цю страшну ніч біля берега, де стоїть моя хатина!” Раптом якась добра думка осінила її. Оскільки її дім стояв на березі високо і вікно виходило на море, вона подумала, чи не поставити їй лампу на вікно і так попередити рибаків про близькість небезпечного берега. Так вона і вчинила. З цього часу під час кожної бурі її лампа ясно світила у вікні, і не один рибак врятувався завдяки її світлу, підносячи подяку Господу за добре серце цієї жінки.

Стараймося у нашому щоденному житті зауважити знаки, які дає нам Господь, через які Він до нас промовляє. У молитві просімо Бога про ласку розуміти їхнє значення, щоб користати з них.

Не шукаймо особливих знаків, а приймаймо ті, які дає нам Христос, бо кожна хвилина нашого життя є знаком Божої любові до нас!

о. Михайло Чижович, редемпторист