Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней.

Мт 8,28 – 9,1

Історія гадаринських біснуватих – це ще один приклад Божества та всемогутності Ісуса. Перед тим Христос оздоровив хворого слугу сотника й тещу Петра. Цим проявив владу над людськими хворобами. У ситуації з біснуватими Спаситель показує Свою владу над злими духами, над світом видимим і не видимим. А тим самим владу над усім, що відбувається в житті. Це ще один доказ Божественної сили Ісуса.

Наше земне життя наповнене всякими речами: позитивами й негативами. Позитиви приносять добро, а негативи – шкоду. Прикладом цього є двоє біснуватих. Нечисті духи настільки опанували їх і наповнили злом, що ніхто не міг перейти дорогою, де вони перебували. Подібним є наслідки алкоголізму, прив’язання до грошей чи майна, які викликають ворожнечу між рідними, що вони не можуть навіть разом жити. Тому часто потребуємо додаткової допомоги, особливо в боротьбі зі злом. Бо наших сил і можливостей не завжди вистачає для вирішення певних проблем. Тож маємо надійну допомогу – Христа, про Якого нагадує нам історія герасинських біснуватих.

Прибувши у герасинський край, який на березі моря, Спаситель зустрів двох біснуватих. Вже сама присутність Ісуса викликала небезпеку для нечистих духів. Вони відчули, що влада Христа сильніша від їхньої. Тому спершу почали проявляти спротив Господу криком: ,,Що нам і тобі, сину Божий?” А відчувши, що не можуть протистояти Божому Синові, стали просити Його, щоб дозволив їм увійти в свиней.

Один син разом зі своїм батьком подорожував поїздом. Вони їхали на екскурсію в сусіднє місто. Хлопчикові було весело і він з цікавістю дивився у вікно. Коли хтось із пасажирів запитав його, куди він їде, хлопчина відповів: „Не знаю”. Зацікавлені такою відповіддю інші пасажири почали й собі питати, звідки він їде, як називається, але він усім відповідав те саме: „Не знаю”. „А що ти знаєш?”, - запитали його згодом. Я знаю, що їду з татом, відповів син. І це правильно. Син не мусів точно знати куди і для чого він їде, про це добре знав тато. Тому він відчував себе спокійним і захищеним.

Довіра цієї дитини повинна бути прикладом для всіх нас. Ми не мусимо розуміти всіх життєвих подій та обставин, знати способи вирішення проблем, а маємо турбуватися тільки про те, щоб завжди жити з небесним Отцем, а Він знає, якими дорогами провадити нас до щастя.

У ситуації двох біснуватих бачимо певну настанову для духовного життя. Дбаючи про побожність, важливо не тільки виконувати різні релігійні обов’язки, а старатися наповнити життя присутністю Ісуса, виконуючи Божі заповіді, щоденною молитвою вранці і ввечері . А себе наповнити Божою силою, різними дарами з допомогою молитви й Святих Тайн, надією на Бога, які дають нам впевненість у собі, відвагу, що з допомогою Христа успішно переборемо труднощі та проблеми. Таким чином виконаємо слова апостола Павла: ,,Я все можу в тому, хто укріплює мене” (Флп 4,13), ,,Все можливо тому, хто вірує” (Мк 9,23). Бо саме тоді, коли Ісус є з нами, ми будемо спокійні та впевнені, що ніяке зло не зашкодить нам. Якщо Христос Своїм воскресінням переміг смерть, то ніякі сили не переможуть Його. Тож завдяки єдності з Ісусом маємо силу, успіхи та перемогу в боротьбі з життєвими проблемами. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист