Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?

Лк 18,18-27

Розповідь про зустріч багатого чоловіка з Ісусом подають три євангелисти. Євангелист Марко додає одну деталь в описі цієї події, що Христос з любов’ю прийняв його.

Той знатний чоловік був видатною людиною, а не звичайний собі юнак. Він мав великий достаток і займав якесь поважне становище, можливо був якимось урядовцем. Одночасно був глибоко-релігійною людиною. Чоловік добре знав мету людського існування – життя вічне. Але хотів знати, яким шляхом найпевніше до неї дійти. Він розуміє: треба щось добре робити, аби успадкувати життя вічне, бо воно даром не дається нікому. Хто успадкує життя вічне, той посідає повноту Божих обітниць, які зробив Бог патріархам ізраїльського народу.

Цей заможний чоловік мав „шляхетне бажання” й часто над тим роздумував. Тому він падає на коліна перед Ісусом із запитанням „що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?” і називає Його благим, бачить Христа як добру людину, як джерело добра. Однак не пізнав у Ньому Бога, що життя вічне є близько нього: „Хто слухає моє слово й вірує в того, хто послав мене, має життя вічне” (Йо 5,24). На його запитання Ісус відповів: „Ніхто не добрий, хіба один Бог”. Цим словами Господь запрошує знатного увірувати в Нього як Бога, який сам дарує людині життя вічне. Та коли для цього Христос запропонував йому роздати майно й піти за Ним, тобто покласти всю надію на Нього у справі спасіння, чоловік виявився не готовим прийняти Спасителя у своє життя як джерело добра. У цій пропозиції Ісуса він не зумів розпізнати й прийняти ту велику любов, яку Господь бажав подарувати йому як основу життя вічного. Тим самим юнак не виявив бажання прийняти запрошення стати учасником ближчого гуртка Христових учнів. Він лише хотів отримати від Нього дар, щоб з його допомогою самому осягнути життя вічне. Цей чоловік надалі залишився з надією на себе.

Знатний чоловік мав важливе прохання до Христа про життя вічне. Він цікавиться метою життя й шукає певної дороги до Нього. Чоловік досконало виконував заповіді, але не мав глибокого душевного спокою, бо у своїй побожності дуже надіявся на себе, а бракувало йому надії на Бога. Шукаючи допомоги в Ісуса, юнак хоче мати тільки запевнення від Божественного Вчителя, як успадкувати життя вічне, але не старається глибше пізнати Спасителя як Бога й життя вічне в Ньому.

Життя вічне незнищенне, бо його має і ним є сам Бог, який є Богом живим і вічним. Бо життя, яке закінчується смертю, не можна вважати правдивим життям. Хто ж увійде до Царства Небесного, той успадкує життя вічне, і тоді смерть буде подолана, не буде більше володіти нами.

Христос хоче, щоб ми шанували Його як Бога, який є найвищим добром і нормою, джерелом всього доброго, а все інше, є добре, бо згідне з найвищою нормою добра та участю в Божій доброті. Людина тільки тоді є доброю, коли Бог такою її зробить, очевидно за її співпрацею.

Питання життя вічного було завжди актуальним серед людей, та ніхто, навіть законовчителі, не могли як слід відповісти на нього. Отож, і ми повинні себе щодня запитувати: що мені доброго робити, щоб життя вічне успадкувати? Чи самими словами і добрими постановами? Чи те, що я роблю, справді зближає мене до Ісуса Христа та Царства Небесного?

Що ж може допомогти нам мати певність осягнення життя вічного? Це старання жити згідно з Божими заповідями, дотримуватися тих правил, дороговказів, які провадять мене до Бога. Тим самим шукати найперше духовні цінності й дбати про добро душі, а не дбати про матеріальний достаток і вигоду тіла. У цій дорозі до неба орієнтиром має служити здорова і тверда віра, вільна від забобонів (підкови щастя, печаті Бога живого, червоної нитки тощо), пошук і виконання Божої волі. Необхідно зміцнювати себе постійною та витривалою молитвою, часто сповідатися і причащатися. Таким чином ми обираємо Ісуса Христа своїм надійним провідником до життя вічного, здійснюючи Його слова: „Я – дорога, правда і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене” (Йо 15,6), „Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя” (Йо 8,12).

Пошук відповіді на запитання „що робити, щоб мати життя вічне” буде успішним, коли наповнити його думкою, що для здійснення цього завдання потрібно мати міцний зв'язок з Ісусом, а Він подарує нам життя вічне. Хай наші переконання й старання про життя вічне зміцнюють слова псалма: „Шукайте Бога, і житиме душа ваша” (Пс 69,33), „Відступи від зла й чини добро, і житимеш повіки!” (Пс 37,27). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Миколи Бичка, ЗНІ з Нюарку (США)