Прозри! Віра твоя спасла тебе.

Лк 18,35–43.

Значення оздоровлення двох сліпців біля Єрихону краще зрозуміємо, коли порівняємо його зі звичайним людським зором. Тілесний зір дає можливість бачити світло й темряву, розрізняти речі та їхній колір, вибирати те, що корисне для нас. Людина з порушеннями зору не бачить нічого в темряві, лише в день, при світлі, погано бачить дрібні речі чи букви, може не розрізняти кольорів, не виразно бачить близько або далеко.

Так само буває з духовним зором людини: вірою та молитвою. Цінність духовного зору в тому, що Він зближає нас до Бога. А духовна сліпота віддаляє людину від Бога, Який є джерелом життя та щастя.

Обставиною цієї євангельської події є перебування Ісуса в Єрихоні. Це місто символізує відсутність Господа, віддалення людини від Бога, яка не пізнала Його, не знає особисто або забула про Господа, не має з Ним зв’язку віри, молитви, Святих Тайн і Божого Слова. Ця обставина об’являє важливу правду: Бог і Його любов перебувають там, де людина віддалилася від Нього. Бог іде назустріч людині. Ніщо людське не може перешкодити Богові дарувати людям любов.

При виході з Єрихону сиділи два сліпці. Хоч вони не мали тілесного зору, хворіли фізично, але їхня душа була здорова, наповнена даром та світлом віри у Божественну всемогутність Ісуса.

Одного разу Христос виходив із Єрихону й багато народу було з Ним. Та це не стало для сліпців перешкодою побачити серед людей Ісуса й зустрітися з Ним. Віра сліпців була досить великою, бо їхній голос, крик по допомогу зміг пробитися крізь натовп, заборони і дійти до Христа. Коли Господь покликав їх до себе й спитав, чого вони хочуть, ті переконливо відповіли, щоб очі їм відкрилися. Тоді Ісус без додаткових умов торкнувся очей сліпців і зцілив їх. Отримавши зір, сліпці пішли за Христом, а не додому. Пішли в житті дорогою Божої правди та любові, з надією на Ісуса, який став для них основою життя й джерелом добра.

Головними проявами духовного зору є віра й молитва. Віра показує Бога як надійну основу життя та джерело добра. Тому віруюча людина ставить Його в житті на першому місці. Зір віри допомагає бачити й відчувати любов і присутність Ісуса в щоденному житті, Його поміч та опіку. А також отримати цінні плоди віри: виразно бачити Бога як мету і сенс життя, як надію на добро, мир і радість.

Сліпота і духовний зір впливають на силу й тривалість молитви. Через духовну сліпоту в душі людини вигасає надія на Бога та щасливу долю, єдність із Ним у молитві, здатність бачити в житті добро й любов. Духовний зір допомагає позитивно дивитися себе та життя, відчувати його сенс, а особливо бути в єдності з Ісусом з допомогою постійної молитви.

Сліпці своєю молитвою виявили важливі духовні чесноти:

1. Віру й довір’я до Христа, якого визнали Сином Давида, тобто Месією-Спасителем, бо пізнали в Ньому Бога.

2. Виявили надію, яка зродилася від їхнього важкого стану й нужди та віри у всемогутність і ласкавість Спасителя.

3. Вони терпеливі у просьбі, бо хоч багато людей сварили і наказували мовчати, та вони ще дужче кричали й благали допомоги.

Одного разу молодий монах ішов дорогою й побачив поганина, який ніс дерев'яне зображення свого ідола і почав насміхатися з нього різними словами. Поганин побив монаха й ледве живого залишив на дорозі. Незадовго цього самого поганина зустрів святий. Макарій і милосердно промовив: „Спасайся, друже!". Чоловік відповів: „Монах недавно негідно повівся зі мною і я дуже побив його. А ти людина Божа, змягшив мою душу добрим, лагідним словом. Тепер я не відійду від тебе, доки ти не зробиш мене християнином". І вони разом пішли до монастиря. Монахи, побачивши святого Макарія разом із поганином, були дуже здивовані, але святий Макарій промовив до них: „Зле слово і добрих робить злими, а добре слово навіть злих зробить добрими".

Співчуття та милосердя Ісуса, про яке якимось чином довідалися сліпці, було остаточною мотивацією для їхніх дій. Бог знає про біль Своїх людей у їхньому житті, тому Ісус постійно чинить діла милосердя.

Історія оздоровлення двох сліпців має допомогти віднайти в житті власний Єрихон: події, обставини, проблеми, гріхи, де невидимо присутній Ісус, щоб надати нам поміч і зцілення.

Розповідаючи цю дивовижну історію про ревну молитву сліпців та блискавичну дію Божого милосердя в Ісусі Христі, Матей сигналізує, що ті, які отримали великі Божі дари, повинні наслідувати Ісуса – ставати Його учнями. Старатися свідчити у світі любов і всемогутність Бога, словом і прикладом приводити інших до Ісуса та спасіння. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист