Ніхто не добрий, тільки один Бог.

Лк 18,18-27

Одною з правд християнської віри згідно з катехизмом є те, що ласка Божа конечна до спасіння. Великою цінністю, добром у світі є Божа ласка, яку Господь об’являє нам у різних дарах: кожен день життя, здоров’я, успішна праця, Божий захист від нещасть, прощення гріхів у Сповіді.

Сьогодні питання добра у світі досить розмите, відносне, бо його оцінка часто суб’єктивна. Сучасна людина все оцінює через призму свого я – власної вигоди. Вона вважає добром те, що їй подобається, що корисне, вигідне для неї, а не враховує думки, потреби іншої людини. Вкінці суспільство доходить до такої крайності, що перестає цінувати саму людину та її життя через аборти, евтаназію, наркотики.

Близьким і зрозумілим для нас прикладом цінності такого великого добра як людина є смерть наших рідних, близьких. Коли помирають близькі й дорогі нам особи – батьки чи діти, родичі оплакують цю втрату, бо людину неможливо замінити жодними матеріальними речами.

У Паризькому суді на лаві підсудних сидів вісімнадцятирічний злочинець Еміліан Сондо, який за декілька франків убив убогу жінку. Його оборонець, адвокат Апер, сказав до присутніх: „Шановна громадо! Моє завдання сьогодні є дуже легке, бо злочинець признався у всьому. Оборона неможлива. Та, незважаючи на це, я маю багато що сказати. Хто тут винен? Напевне, не тільки той молодий юнак. До певної міри винними є ми всі. Я бачу в цьому залі образ Розп'ятого Спасителя, але чому підсудному юнакові цей образ падає в очі перший раз, саме тут, коли він вже сидить на лаві підсудних? Хто коли пояснив йому, Хто є Господь Бог? Хто говорив йому, що існує вічна нагорода і вічне покарання? Хто навчав його про безсмертність душі і вічне життя, про любов до Бога і ближнього? Хто навчав його Божих заповідей, де написано: „Не вбивай, не кради"?! Після проголошення смертного вироку адвокат, показуючи на Розп'ятого, сказав: „Той судитиме нас за те, що ми викинули Бога і Його закони зі щоденного життя! Тому пожинаємо плоди беззаконня і злочинність без міри і кінця..."

Найбільшим добром для віруючої людини є Ісус Христос. Спаситель, відповідаючи чоловікові „чому називаєш мене добрим? Ніхто не добрий, тільки один Бог”, старається показати йому, що Він може стати для нього найбільшим добром, якщо увірує в Христа як Бога. Цим Ісус дає знатному чоловікові більш повнішу відповідь на запитання, ніж він запитував Його. Господь показав йому, що є не просто доброю людиною, а Божим Сином. Тим самим життя вічне є близько нього.

Людина не здобуває життя вічне власними силами, з допомогою якогось дару. Христос є нашим провідником до Царства Небесного. А Царство Небесне – це зв'язок любові з Ним, бо Христос є джерелом життя дочасного і вічного. Тому Ісус пропонує чоловікові продати земне багатство, тобто звільнитися від надії на нього і здобути інше, вічне багатство яким є Ісус, покладаючи всю надію на Нього в пошуках життя вічного. Цим Ісус запрошує чоловіка до досконалішої любові Бога.

Слово багатство багатозначне. Ним є не тільки майно і гроші. Великим багатством для людини є здоров’я, довге життя, знання й мудрість, пізнання краси цього світу, добра сім’я, вірні друзі, душевний спокій. Та найбільшим добром для нас серед цього всього є Ісус Христос. Він є правдивим нашим добром, бо є Богом – добром вічним, незмінним, незнищимим. Ісус об’являє і дарує нам любов Отця, звільняє від гріхів і повертає мир душі, приносить радість на землі й у вічності. А що в нашому житті свідчить про те, що Христос справді є найбільшим добром для нас?

Пізнати це можемо по тому, як виконуємо Божі заповіді та науку Ісуса Христа, у всьому довіряємо Йому, зміцнюємо свій зв'язок з Ним молитвою та сповіддю, цінимо Його любов у святому Причастю. Отож, наскільки важливі для нас Божа правда та добро душі, настільки Христос стає найбільшим добром для нас та отримуємо життя вічне з Ним у небі. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист