Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого.

Мр 8,34-9,1

Триває наше духовне приготування до свята Воскресіння Ісуса Христа – проща пустинею Великого посту. Коли хтось подорожував автомобілем до якогось великого міста чи ходив у похід на гірську вершину, зустрічав на дорозі знаки. Вони періодично вказували напрямок руху до міста або шлях, який провадить на потрібну гору.

Під час нашої духовної мандрівки постом зустрічаємо знак святого хреста. Церква вшановує його у третю неділю посту як дороговказ, який нагадує і вказує мету посту – зустріч з воскреслим Христом. Також хрест разом із розп’ятим Ісусом служить джерелом духовної сили на наступні тижні посту.

Коли уважно поглянемо на хрест, то побачимо, що руки Спасителя підняті горизонтально і прибиті до поперечини на рівні плечей, а долоні обернені назовні. Таке положення рук Спасителя святі називають запрошенням до єднання, спільноти з Христом – джерелом духовної сили. У такій поставі тіла Ісуса на хресті вони бачать здійснення Його слів: „Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені і я заспокою вас” (Мт 11,28). Розпростертими на хресті руками Господь неначе промовляє, що хоче огорнути всіх своєю любов’ю заради життя вічного для них.

Хрест разом із розп’ятим Ісусом, який вшановуємо у Великому пості, стане зрозумілим для нас, коли пригадаємо собі значення свята Пасхи. Ісус Христос помер на хресті і третього дня воскрес, щоб нас звільнити з неволі гріха й наново з’єднати з Собою, вчинити учасниками спільноти з Богом, у якій людина перебувала до первородного гріха.

З висоти хреста Ісус надалі посилає нам запрошення до спільноти любові, єднання, до щасливого і вічного життя з Ним.

Коли маємо хрест із розп’яттям Ісуса вдома, на роботі, в автомобілі, носимо на грудях – це не просто релігійний символ чи пам’ятка події на Голгофі. Перед нами постійно присутнє запрошення до спільноти з Христом, щоб з Ним і в Ньому шукати справжнє щастя у житті.

Коли зустрічаємося поглядом з хрестом, варто запитувати себе: чи бачу його, як Боже запрошення довірити Йому своє життя?

Як відповідаю на це запрошення любові Бога до мене. Розпізнати здійснення цього запрошення можна кількома способами: по нашій молитві, що найперше шукаємо в ній: Ісуса Христа, правду і волю Бога, чи земні добра? Віруючи в Ісуса, чи будуємо своє життя згідно з Божими заповідями, дотримуємося в ньому порядку, який встановив Господь, чи воліємо жити на свій лад. Наскільки добро душі переважає в нас над добром тіла.
Хрест – це не лише захист від зла. То Ісус захищає нас з допомогою хреста, якщо ми спочатку з’єднані з Ним. Хрест не діє без Ісуса Христа. Про цю правду пише святий Альфонс у своїй книжці „Хресна дорога”: „Хочеш в небі з Христом жити, мусиш щиро хрест любити”. Якщо будемо жити в любові з Христом, тоді через хрест, як символ взаємної любові, буде діяти Божа ласка: оздоровлювати, допомагати, захищати, дарувати щастя. Потвердженням цього є слова апостола Павла: „Я все можу в тому, хто мене скріпляє”, „слово про хрест, глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося – сила Божа”.

У Франції існує дуже гарна легенда. Якось при бретонських берегах настала страшна буря. Високі хвилі із великою силою відбивалися від скелястих берегів. У цій страшній порі плив маленький човник по хвилях моря... У цьому човнику перебували два молоді хлопці і сильно тримали весла в руках... За всяку ціну бажали дістатися до берега, але проти сили морських хвиль їхні руки були дуже заслабі... Вони на весь голос благали якогось порятунку... А коли поміч не приходила, вони поклали весла, обняли один одного зі сльозами на очах і зі щирою молитвою на устах очікували смерті...

У цей час на березі моря, під кам'яним Хрестом стояла навколішках їхня мати. її серце розривалося із великого жалю, коли споглядала на погибель дітей... Її теплі сльози падали на холодні бретонські скелі. Вона ще хоч раз бажала бачити своїх дітей. Приступила ближче до берега, наклонилася над великою пропастю, - і в цю хвилю одна маленька крапля сльози з материнських очей впала у сердите море... І сталося чудо. Коли сльоза торкнулася моря, хвилі втихомирилися, хмари щезли, а в променях ясного сонця мати обняла врятованих дітей...

Такою рятівною краплею для нас, християн, є любов Ісуса Христа. У цю Хрестопоклонну неділю щиро молімося, просімо про ласку, щоб у кожному життєвому хресті бачити запрошення Ісуса до взаємної любові, провідника у житті до щастя з Богом. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист