Вона була скорчена й не могла ніяк випростатись.

Лк 13,10-17

Читаючи Євангеліє цієї неділі, бачимо в ньому конкретну ситуацію: Ісус навчає у суботу в одній із синагог. Там перебувала також одна жінка, яка вісімнадцять років була скорчена чи спаралізована й не могла ніяк випростатись. Бачимо теж відповідну поведінку Спасителя: Він навчає з практичною метою – допомагає людям словом і ділом. Христос зауважив хвору жінку, поклав на неї руки й вона зараз же випросталась і почала прославляти Бога.

Дивлячись на цю ситуацію, зауважуємо, що там немає багато дій чи розмов. Але вона об’являє відому нам очевидну правду, що тільки Бог дарує людині повноцінну допомогу.

Знаємо, що існують хвороби фізичні й душевні. Коли уважно придивимося до людей, то більшість із них фізично повноцінні, але в середині невидимо мають душевні недуги, їхній дух наповнений тривогою, непевністю. Живемо у світі, де різні кризи: моральні, суспільні, політичні, економічні створюють для нас не лише матеріальні труднощі, але також впливають на стан нашої душі. Все це пригнічує, паралізує чи скорчує нас внутрішньо, прибиває увагу до землі, наповняючи тривогою, непевністю за майбутнє. У голові вирують запитання: як і за що жити, де знайти роботу, кошти?

Особливо теперішня війна в Україні ставить перед нами дуже важкі випробування: питання не тільки житла, їжі, тепла і світла, але й самого життя. Руйнування, які приносить війна, скорчують, пригнічують нас не лише фізично, матеріально, але й духовно, ставлячи запитання: чи буду завтра жити, скільки триватиме війна й коли вона закінчиться?

Історія скорченої жінки приносить нам поміч у складних життєвих ситуаціях. Євангелист Лука зазначає, що жінка ніяк не могла випростатись. Вона напевно старалася різними способами звільнитися від скорченості, але успіхів не отримала. Ця ситуація тривала до її зустрічі з Ісусом.

Звичайно, що у вирішенні проблем треба прикладати фізичні зусилля: звертатися до лікарів, шукати роботу, ремонтувати житло чи щось інше або йти на фронт і боротися з ворогом. Але те, що найбільше запевняє успіх у вирішенні проблем, – це надія на Бога. Віра у всемогутність Ісуса й постійна молитва випростовують душу, підносять людину на дусі, наповняючи оптимізмом і надією, що ситуація зміниться, проблема буде вирішена. Цей позитивний дух, який приносить віра та молитва, додають людині впевненості в доброму, відваги до дій – до праці й боротьби. Нашою свідомістю починає керувати думка, що хоч по-людськи у чомусь важко, але разом зі мною є Христос. У Нього завжди можна знайти надійну підтримку, розраду, розуміння, відповіді на питання, поради у складних ситуаціях, тобто орієнтири у житті.

Ісус одного разу сказав: „Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені і я облегшу вас” (Мт 11,25). Цими словами Христос пропонує один зі способів вирішення проблем. Коли заглибитися у зміст і значення цього вислову, то Господь радить не лише представити Йому свої проблеми, але самому прийти до Нього зі всіма труднощами на молитві чи у Святих Тайнах. Переживати це як зустріч із Богом, відкрити Йому своє серце. І такою поведінкою проявити тверду віру, непохитну надію і повну довіру Христові, тобто визнати правду, що для Бога справді немає нічого неможливого.

Одного разу маленька віруюча дівчинка попросила, щоб церква помолилася за навернення її старшої сестри, а сама пішла в бік дверей храму. Коли ж священник затримав її і запитав, чому ж вона сама не залишається, щоб разом з іншими молитися за сестру, вона відповіла: „Вибачте, але я забула попросити у батьків, щоб мене відпустили на молитву. І ще… я дуже поспішаю додому, бо хочу побачити, як засяє радістю обличчя сестри, коли вона навернеться до Бога”.

Дитина у своїй простоті так вірила в силу молитви церкви та в негайну Божу відповідь, що цим вона ще більше спонукала серця віруючих до молитви. Її відпустили з благословенням і вона, прибігши додому, застала свою сестру на колінах у гарячій молитві покаяння. Як бачимо, Бог за її віру подарував нагороду – побачити щасливе обличчя сестри.

Коли дозволимо Божій благодаті діткнутися нашої душі: розуму та почуттів, випростати духа, вона змінить також життя.

Зрозуміло, що молитва, надія на Бога не звільнить нас від праці, але зміцнить волю, додасть відваги, впевненості, що з допомогою Ісуса можна всього досягнути.

У будь-яких складних ситуаціях можемо знайти вихід, просячи в Господа помочі простими словами: „Ісусе довіряю тобі, Маріє допоможи мені, святий Михаїле охорони мене від небезпек”. У такий спосіб запросимо Христа в наше життя і Він буде діяти: оздоровляти, допомагати, захищати. Таким чином будемо на ділі застосовувати слова Ісуса: „Все можливе тому, хто вірує!” і обов’язково отримаємо потрібні плоди своєї віри. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист 

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Ігоря Колісника, редемпториста з Нюарку (США)