Вона була скорчена й не могла ніяк випростатись.

Лк 13,10-17.

Історія оздоровлення Ісусом скорченої жінки особлива в порівнянні з іншими оздоровленнями. На перший погляд її обставини досить прості. Панує спокійна атмосфера. Ісус навчає в синагозі й після цього за власним бажанням оздоровляє скорчену жінку. Сталося лише легке непорозуміння між головою синагоги та Спасителем через те, що Він зробив це в Суботу. Євангелист Лука також не подає детальних причин хвороби жінки чи її старань звільнитися від неї, намагань отримати допомогу від Ісуса. Христос сам називає загальну причину її недуги, що сатана мав певну владу над жінкою, можливо через якийсь її гріх: „яку сатана зв'язав ось вісімнадцять років”. Хоча жінка перебувала під владою сатани вісімнадцять років, це ще не означає, що вона була повністю опанована злим духом. Немає також ніякого конфлікту між злим духом та Ісусом у цій події.

Євангеліє зовсім не згадує, чи та жінка просила Ісуса Христа про оздоровлення, чи шукала Його. Видається, що ні. Також нічого не згадано, чи вона вірила в те, що Господь зцілить її. Бачимо, що Ісус Христос сам проявляє ініціативу та зцілює жінку за власним бажанням. Що ж було перед тим? А перед тим вона вісімнадцять років була скорчена, не могла відкрити своєї душі Богові та прославити Його.

Якщо уважніше придивитися до ситуації цієї жінки, то бачимо, що її недуга проходила у певній мовчанці. Пояснити це можна потрійно. Жінка сама боролася зі своєю недугою й не зверталася до нікого по допомогу. Могла також просити Бога про поміч, але не отримала відповіді від Нього. Можливо, вона змирилася зі  становищем і нічого не робила більше для його виправлення.

Подібний випадок був у житті розслабленого, який 38 років чекав на своє оздоровлення у Витесді, і Христос прийшов йому на допомогу. Також кровоточива жінка хворіла 12 років, та коли зустріла Ісуса, змогла звільнитися від своєї недуги.

Коли нас опановують важкі недуги, ми іноді стикаємося з певним мовчанням Бога. Складається враження, що ми не можемо випросити в Ісуса поміч для себе, або Він не хоче допомогти нам. Хоч, на перший погляд, з боку Бога буває певне мовчання, але це не означає, що Господь не хоче чи не може допомогти нам. Історія скорченої жінки показує, що Бог має інші плани щодо нас. Все приходить у свій час. Подібно як у вислові, яким вшановують пам'ять героїв: „Ніхто незабутий, ніщо не забуте”. Христос ніколи не забуває про нас і про наші проблеми. Ісус знає коли і як зможе найкраще допомогти нам.

Як у житті скорченої жінки, так само в наше життя інколи приходять різні труднощі, проблеми, хвороби, клопоти. Хоч ми стараємося, багато молимося для їхнього вирішення, але не завжди є успіхи, не все швидко отримуємо допомогу від Господа. Іноді здається, що Він не чує нас. Нинішнє Євангеліє переконує нас, що це не так. У фізичній і духовній боротьбі з проблемами стараймося бути наполегливими, витривалими в молитві, непохитними в надії на Бога. Прийде час і Бог розв’яже все. Деколи ми потребуємо пройти через ті чи інші складні обставини. Вони для нас часто є лікувальними, бо кожна важка ситуація перемінює, переображує нас, здобуваємо досвід особистого пізнання Бога: правдивості нашої віри та вміння довіряти Христові.

Бувають також ситуації, коли в нашій боротьбі з проблемами стикаємося з шаленим спротивом сатани. Не потрібно надмірно боятися цього, але бути стійкими в цих випробуваннях: наполегливими в своїх стараннях і витривалими в молитві. Настане час, і Бог прийде до кожного з нас і зцілить, звільнить нас від наших недуг і проблем!

Ознаки хвороби в Євангелії мають не тільки пряме, але й переносне значення. Людей мучить не тільки фізичне скорчення (параліч тіла), але й часто скорчення духа: неспокій, втрата почуття гідності, сенсу життя, зневіра, розчарування в усьому. Ось один приклад про це.

У великому місті навернувся грішник, який сорок три роки був далекий від Господа Бога. Яким було його життя, побачимо із листа, що він залишив: „Я дуже часто грішив і в різний спосіб. Від чотирнадцятого року до п'ятдесят сьомого я жодного разу не сповідався. Лихе товариство зробило свою справу... „На велике щастя, він мав дуже добру матір, яка постійно будила у його душі добрі думки, які змушували задуматися над собою. І ось одного недільного дня він був у церкві, слухав проповіді і аж надвечір повернувся додому, і ліг спати, але ні на мить не міг зімкнути очей, йому постійно приходили в голову його гріхи і ця страшна кара, що очікує його від Господа Бога. Він довго боровся із цими думками, нарешті надія на милосердя Боже взяла верх. Він схопився, встав із ліжка навколішки перед образами, почав щиро молитися і почув голос у своєму серці: „Чекаю на тебе”. Вранці він пішов до церкви, щиро висповідався у всіх своїх гріхах і поєднався із Господом Богом. І цього дня він із великого грішника став дитиною Божою. Ісус Христос довго очікував його навернення, але воно прийшло...

Оздоровлення скорченої жінки показує нам, як можемо звільнитися від  всього, що пригнічує нашу душу. Недостатньо отримати від Ісуса певні дари й сподіватися, що решту справи зробимо самі. Потрібно пам’ятати, що то Христос насправді піднімає, випрямляє нашого духа – Його особа і наука. Важливо не тільки просити Ісуса про допомогу чи якісь дари від Нього, а запросити Його у своє життя, стараючись жити згідно з його наукою, все переживати в дусі довіри Христові. Тоді Ісус упорядкує все в нашому житті: дасть розуміння ситуації, підкаже як далі жити, впорядкує почуття й щастя повернеться до нас. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Миколи Бичка, ЗНІ з Нюарку (США)