І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звезти врожай мій!

Лк 12,16-21

Важливою ознакою розвитку суспільства є демократія та свобода людини. Правильний державний устрій захищає права кожного громадянина та дає можливість належно, вільно користати з них. Боротьба людини, народів за свободу триває від моменту первородного гріха аж по сьогодні. Однак розуміння свободи не завжди однакове у всіх людей чи в різні періоди історії людства. Скільки є людей у світі, стільки буває розумінь свободи.

Питання свободи було основним у світі в 19-20 століттях. Воно набрало гостроти і актуальності на початку цього 21-го століття. Сьогодні про свободу багато пишуть, розповідають, згадують у рекламі. Одним із проявів свободи є поділ, відокремлення людей у групи за віком, становищем, походженням.

Демократія та свобода – це духовні цінності. Тепер багато говориться про це, але в дійсності все зводиться до матеріальних цінностей, вигоди тіла, а не свободи духа. Притчею про нерозумного багача Ісус показує нам, чим є справжня свобода і багатство. Свобода – це вибирати добро, правду, духовні цінності, добро душі, які будуть служити також спільному добру. Чоловік із притчі, хоч мав багатство, але не був справді щасливим, бо став невільником багатства, думав тільки про себе. Вільна людина ніколи не замикається в собі, а відкрита для інших, її щастям є мати багато друзів, а не багатства.

У статтях газет, радіо чи телепередачах часто можна почути, що у світі існує світ дітей, молоді та дорослих, світ інтелігенції й простих робітників, багатих і бідних, світ жінок і чоловіків. Кожна така група живе своїми засадами, поглядами на людину, життя, своїми цінностями. Зрозуміло, що природно погляди на життя, ті самі речі, сприйняття їх у молоді і дорослих, багатих і бідних, жінок і чоловіків різняться між собою. Але вони не завжди суперечні між собою.

Під впливом ментальності сучасного світу (матеріалізму), такий поділ часто є штучним. Якщо він здійснюється тільки для того, щоб відрізнитися від інших людей, тоді ним керує нездоровий дух гордості і самолюбства. Одні вважають себе кращими за інших, ставлять себе вище від інших. Чим більша різниця осіб, тим більше люди, групи віддалені від себе. Вони замикаються у вузькому колі своїх інтересів. Тоді світ молоді та дітей, чоловіка і жінки мало перетинається між собою, між ними є слабий зв'язок, тому немає любові, порозуміння. З непорозуміння виникають конфлікти, розводи, бо кожен думає про себе, живе для себе, захищає себе, свої інтереси. Один другим не цікавиться, не доповнюють одні одних думками, вчинками, поглядами, життєвим досвідом, пережиттям добра, любові, тому й бракує взаємного розуміння.

Подібне ми бачимо в притчі про нерозумного багача. Чому Ісус негативно оцінив його самого та його долю у вічності? Бо отримавши багатство у вигляді щедрого урожаю, він вважав його своєю власністю, через що замкнувся у собі, у світі власної приємності, не відчував потреби іншої людини.

Із суб’єктивного розуміння свободи між такими людьми частіше виникають суперечки, ніж злагода. Одні критикують інших. Старші негативно оцінюють поведінку молоді, що вони нічого не знають, не вміють. Молоді люди кажуть про старших, що вони нічого не розуміють, відстали від життя. Жінки жаліються, що їх не шанують у сім’ї, в суспільстві, не розуміють. А чоловіки бувають незадоволені жінками, що їх не поважають, не слухають, недооцінюють старань, дбання про добро дому, сім’ї, суспільства.

Як приклад до цього можна навести таке порівняння: якщо дитина і дорослий, чоловік і жінка вкрадуть гарбуз із городу сусіда, чий гріх буде більший? Думки й відповіді можуть бути різні. Насправді сила гріха кожного з них буде однакова. Вона не залежить від походження чи статі особи, бо Божі заповіді однакові для всіх, Бог любить усіх людей однаково. Про це апостол Павло пише так: „Бо всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса. Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі” (Гл 3,26-28). Пригадаймо собі також ознаки правдивої любові згідно з наукою апостола Павла: „Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає”(1 Кр 13,4-8).

Мета свободи - це єдність людей, рівність всіх у гідності і правах, тобто багатство в різноманітності. Тому людей ніколи не об’єднає, не вчинить вільними, щасливими самолюбство й суб’єктивізм, але об’єктивна, правда та щира любов. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Тараса Свірчука, ЗНІ з Нюарку (США)