Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.

Лк 8,41-56

Цієї неділі маємо Христову науку не у вигляді притчі, а конкретної життєвої історії, яку богослови називають чудом в чуді. Євангеліє розповідає про оздоровлення кровоточивої жінки та воскресіння Ісусом дочки Яіра. Ці події дуже наближені до реалій нашого життя, бо й сьогодні люди хворіють на різні хвороби, а також вмирають.

Тема оздоровлення завжди актуальна в житті, особливо його способів осягнення, як для нас, так і для ближніх. Бажаючи оздоровитись самому з фізичних чи духовних недуг, або допомогти комусь у його фізичній чи духовній хворобі, навернути до Бога, у нас виникають різні запитання: що і як зробити, щоб покращився стан людини, змінилася ситуація.

Якщо хочемо з Божою допомогою оздоровити когось, навернути до Бога, до Церкви, то потрібно дотримуватися такої засади: спочатку маємо відкрити людині Господа Бога – джерело і мету оздоровлення, а тоді пропонувати необхідні для цього середники. Ближньому треба показати Христа як когось близького й важливого для нього, а тим самим допомогти йому відкритися на Бога – Його правду та ласку. Працювати в цьому напрямку потрібно одночасно словом та вчинками. Людині треба донести правду про всемогутність, любов, прощення, милосердя Бога до нас, небезпеку гріха та важливість спасіння. Робити це слід розсудливо, поступово, без зайвого психологічного чи морального тиску, щоб ще більше не відвернути ближнього від Христа; дивитися наскільки він відкритий на Божу правду, готовий прийняти її і нею жити.

Найважливіше – це потверджувати свої слова добрими вчинками, тобто відповідною поведінкою, проявляючи покору, терпеливість, лагідність, прощення, ставитися з розумінням до ближнього, враховуючи його стан, готовність до навернення, прийняти Божу правду. Інакше наші найкращі слова, без добрих вчинків не матимуть вартості, переконливої сили для іншої людини, бажання залишаться нездійснені. Інша людина найкраще пізнає Бога та Його образ по наших вчинках, поведінці, способі життя. Бо як кажуть святі: „Слова повчають, а вчинки потягають до дії”.

Працю над наверненням чи оздоровленням ближніх треба завжди поєднувати з молитвою за них. Бо оздоровлення чи навернення є найперше Божим даром. Тому ці ласки потрібно спочатку випросити в Бога молитвою, а потім донести їх ближнім словом та вчинком. Маємо пам’ятати, що Тим, хто навертає і оздоровляє людину, є найперше Господь Бог. Щоб часом в цій справі не брати багато ініціативи на себе й цим не поставити Ісуса на другому місці.

Після цього можна переходити до праці над середниками оздоровлення, навернення, такими як молитва, церковні богослужіння, Святі Тайни. Пізнавши Христа, людина має з чим поєднати ці середники, бачить практичну мету їхнього застосування – створити зв'язок з Богом. Вона має можливість порівняти життя без Ісуса та з Ісусом і зробити добровільний вибір. З такою особою можна трохи більше говорити про духовне життя, заохочувати її до глибшої особистої молитви, частої Сповіді й Причастя. Лише той, хто знає і розуміє свої обов’язки, зможе виконувати їх самостійно, буде сам шукати Ісуса. Бо неможливо силою навернути когось, заставити любити Бога, тільки з доброї волі та бажання людини, бо любов ніколи не чинить насилля над іншим. Хто, отже, пізнає Христа, той зрозуміє і сенс духовних вправ, які єднають нас з Господом.

Саме такий надійний шлях до фізичного та духовного оздоровлення бачимо в нинішньому Євангелії. Кровоточива жінка прийшла до Ісуса оздоровитися від своєї недуги, подолавши різні перешкоди. Пізнавши перед тим Христа, вона з великою вірою, впевненістю доторкнулася одежі Ісуса, що тільки Він допоможе, вилікує її з цієї довготривалої хвороби. Так здійснилося її бажання.

Також дорога Яіра до здійснення його віри – воскресіння Ісусом дочки, була наповнена перешкодами. Спочатку Ісуса затримала хвора жінка, яка своїм вчинком поглибила неспокій батька. Незадовго Яір отримав вістку, що його дочка померла. Можна сказати, що це забрало в нього останню надію на порятунок дочки. Та Ісус додає йому відваги: „Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться”. Бо там, де закінчуються людські можливості, вступає в дію Божа всемогутність. За мить віра та довіра Яіра Христові оправдали себе. Ісус повернув його дочку до життя.

Отож, коли шукаємо в житті Христа, все переживаємо й полагоджуємо разом з Ним, жодна справа не залишається без вирішення, все виходить нам на добро, а всі наші старання Ісус вінчає успіхом. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист