Та він трощив окови, і демон гонив його по пустинях.

Лк 8,26-39

Зустріч Ісуса з герасинським біснуватим відкриває нам тему різного роду випробувань і страждань у людському житті. Люди можуть терпіти від хвороб, життєвих проблем, спокус диявола, внаслідок своїх гріхів, з власної вини або через інших людей. Сьогодні роздумаємо над тим, як правильно повести себе в таких ситуаціях і що робити.

У житті людей бувають випадки, коли хтось довший час не має людського та душевного спокою через різні невдачі, неприємні обставини або тривожні, незрозумілі сни. У таких ситуаціях, які часто повторюються, дехто керується такою закономірністю, що після них обов’язково будуть якісь неприємні події, негативні наслідки, ніщо не можливо змінити. Причини та спосіб вирішення цієї проблеми потрібно шукати в двох джерелах – внутрішніх і зовнішніх. Цю працю можна поділити на три основні етапи.

Спочатку потрібно детальніше переглянути своє життя, дві площини – людську і духовну. Найперше треба подивитися на виконання різних своїх обов’язків: власних постанов, обов’язків вдома й на роботі. Чи всі обов’язки виконую, а якщо не виконую, то які, з якої причини. Також слід звернути увагу на те, з яким духом, наскільки якісно виконую покладені на мене обов’язки: подружні, сімейні, професійні. Чи може роблю щось недбало. Тобто слід подивитися, чи немає тут якихось підстав, причин, щоб злий дух через них впливав на мене і порушував мій душевний спокій.

Тоді переглянути стан свого духовного життя, як виконую християнські обов’язки. Звернути увагу на те, чи постійно практикую особисту щоденну молитву, регулярно беру участь у Службі Божій, стараюся кожного місяця сповідатися й причащатися, належно виконувати Божі заповіді. Чи тим самим достатньо зміцнюю і захищаю себе Божою ласкою, свій зв'язок з Богом, уникаю байдужості та лінивства.

Один молодий чоловік, який вирішив стати пустельником, прийшов до старого монаха і почав жалітися на спокуси. Старець потішив його і пообіцяв у своїх молитвах просити за нього Бога. Але через деякий час він знову прийшов і сказав, що диявол спокушає завжди його однаково. Монах і тепер відправив його з потіхою, а сам приклякнув і почав просити Бога, щоб виявив йому причину, чому сатана такий впертий. На те Господь дав побачити святому монахові під час молитви печеру цього молодця — він спокійно лежав собі, зі зложеними на грудях руками. Тепер старець зрозумів, у чому суть справи. Він закликав молодого пустельника до себе і сказав йому, що причиною його спокус є духовна байдужість. Тепер він почав уставати зранку, думати про свою душу і робити духовні вправи, і диявол згодом відступив від нього.

Цей приклад наочно показує, що хто мужньо, з Божою допомогою бореться з пристрастями, виконуючи заповіді Божі, той поступово очищає своє серце і, в міру свого очищення, наближається до Бога, отримує душевний спокій.

Потім можна розглянути третій крок. Якщо немає поважних причин, вини з мого боку – тобто внутрішніх, то чи є причини ззовні. Можливо негативний вплив на мене мають якісь речі, події, особи, пережиття минулого, які диявол використовує, щоб шантажувати мене, сіяти в душі неспокій.

Так можемо перевірити рівень нашої співпраці з Ісусом Христом – в чому маємо прикласти власні зусилля, а де потрібна дія Божої ласки. Це покаже нам, які духовні середники необхідно використовувати, щоб покращився стан нашого життя, відійшли спокуси та прийшов душевний спокій, щоб Божа опіка та любов у повноті запанували над нами. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист