Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся.

Лк 16,19–31

Притча про багача й Лазаря – це одна з наук Ісуса про віру. Адже вічність, небо й пекло – це важливі правди віри. На прикладі багача і Лазаря Христос показує два прояви, дві дороги віри.

Земним життя керує закон справедливості, бо все відбувається за встановленим Божим порядком. Так ніч постійно змінює день, почергово змінюються пори року: весна, літо, осінь, зима. Добро приносить добро, а зло породжує інше зло. Добро не чинить зла, а зі зла не буде добра.

Притчею про багача й Лазаря Ісус об’являє правду, що Бог може змінювати порядок речей. Прикладом цього є блаженства: ,,Блаженні плачучі, бо вони утішаться”.

У притчі про вбогого та багача бачимо, що Лазар, який на землі перетерпів невигоди й труднощі, удостоюється радості у вічності. А багач, який уже мав свою радість і своє щастя на землі, у вічності отримує протилежне: муки й спрагу. Коли ж багач зрозумів всю незворотність своєї ситуації і просить про можливість попередити своїх рідних, щоб інакше жили на землі, то на це чує відповідь: «Навіть якби хто з мертвих воскрес – не повірять».

Протилежні зміни в житті можливі лише тоді, коли сприймаємо й переживаємо все в дусі віри, разом з Ісусом Христом. Ознакою правдивої віри є покора, згода з волею Бога та довіра Його провидінню. Багач є образом віри, яка пов’язана з добром, позитивами, успіхами в житті, Божими дарами. Дивлячись уважно на життя Ісуса, бачимо, що Він робив чуда, мав великі успіхи, але також переживав критику від фарисеїв, смерть на хресті. Подібно як Лазар, ми також переживаємо в житті певні прояви зла, які не пов’язані з гріхом: випробування, душевні й фізичні терпіння від хвороб, несправедливість, неповагу. Але хто за прикладом Ісуса приймає і переживає це з покорою, терпеливістю, надією на Бога, той отримує плоди своєї віри: чудесні оздоровлення, душевний спокій, дар прощення, радість земного та вічного життя.

Доля багача й Лазаря стає для нас закликом збудувати в житті правдиву основу щастя, покладаючи в усьому надію на Бога. Віра нагадує істину, що все є Божим даром, а Господь – джерелом добра й життя. Тож маємо навчитися бачити своє щастя не в самих дарах, а в усьому покладати надію на Бога, Який дасть нам все необхідне для щастя. А також у труднощах не падати духом, а подібно як Лазар, непохитно надіятися на Божу поміч.

Бог завжди промовляє до нас. У кожній ситуації нашого життя Ісус хоче щось нам сказати. Чи це хвороби, чи невдачі, чи якість труднощі та непорозуміння – через них Христос промовляє до нас, на щось хоче звернути увагу: оживити віру, надію, зміцнити довіру до Бога. Ісус різними знаками показує, що в житті ми не самі, а Він є з нами. Маємо чувати й бути уважними до всіх ситуацій і подій, які з нами трапляються: старатися почути, що Бог прагне сказати через усе це.

Бог є любов’ю і завжди хоче об’явити нам правду, наповнити добром, любов’ю і щастям!

Коли будемо наповнені світлом віри, надії і довіри Ісусові, то в житті побачимо присутність і дію Бога, як Він провадить нас до щастя й радості у вічності. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист