Навіть коли хтось воскресне із мертвих, не повірять.

Лк 16,19-31

Більшість недільних Євангелій тісно пов’язані між собою змістом або обставинами. Притча про багача і Лазаря - це добрий біблійний приклад до притчі про сіяча минулої неділі. У сьогоднішній притчі в особах багача і Лазаря Ісус виразно показує ставлення людини до Божої науки, а через неї до самого Бога та плоди цього ставлення. На прикладі Лазаря бачимо, що хто в земному житті старається жити в згоді з Божою волею, той буде близько Бога у вічності. Хто ж на землі думає більше про себе, вигоду свого тіла, йде за голосом своїх бажань, а не Божої правди, той, подібно як багач, і у вічності не зустріне Бога, а перебуватиме в темряві пекла, де вже ніколи неможливо буде побачити Бога та відчути Його любов.

У цьому світі все відбувається за одним принципом, що життя постійно йде вперед, а не назад: відбувається перехід від недосконалих до досконалих речей, від низьких до високих цін, від духовних до матеріальних речей, а не зворотно. Все йде від простого до складного. Цього неможливо зупинити. Відповідно сьогодні важко змінити людину, змінити життя, бо воно щораз більше спрямоване до матеріальних, а не духовних цінностей, до світу, а не до Бога. На людство меже подіяти лише якийсь надзвичайний знак, катастрофа, яка знищить людей, щоб після них прийшли інші. Для сучасної людини не діють ніякі знаки, аргументи, які змінили б її свідомість, крім свого „я”, власної вигоди.

У 80-ті роки минулого століття в одній сім’ї на Івано-Франківщині від народження важко хворів син Денис. Батько категорично відмовлявся охрестити сина, кажучи: „Я тебе зараз як охрещу, то ти не знайдеш собі місця ні в хаті, ні на подвір’ї, ні в цілому світі, хіба в мoгилі! Я – атеїст, і вся моя рідня не хрещена і не вірує в Бога. Нас в сім’ї четверо дітей і всі маємо вищу освіту. Хто нам дав освіту – Бог чи партія? А синок постійно плаче і хворіє тому що клімат йому не підходить”.

Ні південне сонце, ні сухе повітря, ні хвилі Чорного моря, ні різні натуральні вітаміни не могли заспокоїти Дениска. Він плакав вдень і вночі. Від цього батьки й рідні вкрай виснажилися. Адже найкращі повоєнні лікарі-педіатри і багато професорів медицини твердили одне і те саме: дитина здорова. Але ні трави, ні баби-шептухи, ні різні ворожбити не могли заспокоїти дитини. І врешті одного літа сталося непоправне: замість відпустки Тимофій поїхав на похopoн найдорожчого 10-річного сина…

Наближався рік сумної дати. Батьки готувалися поїхати на могилу сина. Оля готувала продукти на дорогу, а Тимофій приліг на канапі й задрімав. Йому приснився дивний сон, під час якого він голосно заговорив. Дружина почула це й розбудила його. Тоді чоловік розповів їй своє видіння: – Олечко, я такої краси ще не бачив. Сниться мені, що я йду шукати Дениска. Десь чую веселий дитячий сміх. Спішу туди, а там сад невимовної краси: одні дерева цвітуть, другі плодоносять. А квіти!.. Таких квітів я ніколи ще не бачив. Під ногами – зелена травичка, довкола – пташиний спів, трохи далі - річечка, і цій красі не видно краю. Увесь сад переповнений діточками різного віку, усі бавляться, сміються, всі такі веселі і життєрадісні. А Дениска не видно. Біжу далі. І ось на краю саду бачу єдиний сухий кущ, а під тим кущем, у поросі, сидить замурзаний наш Дениско…– Я… Я… до нього. Синочку, ти чого не йдеш до дітей, а тут у поросі заховався за цим кущиком? А він з таким жалем промовив до мене: “Мене туди не пускають, бо я нехрещений”. Я хотів взяти його на руки, але саме в цю мить ти мене розбудила.

Після відвідин Денисової могили Тимофій охрестився й повінчався з Олею та всіх рідних і знайомих переконав і навернув до хрещення і Христової віри.

Так буває в житті, що людині іноді замало Божого слова, аби повірила Божій правді. Декому треба особливого знаку – терпіння чи смерті рідних, щоб увірувати в Бога, покаятися й навернутися.

Реальність життя у світі показує правдивість і актуальність слів Ісуса в притчі про багача і Лазаря. Сучасна людина настільки зачерствіла в гріхах гордості, самолюбства, що ніщо не впливає на неї, крім нагод, які приносять власну користь. Тому неможливо сподіватися на якусь позитивну зміну життя, бо люди не хочуть змінитися самі, з середини, лише очікують однієї зміни - бажають вигідно жити. Люди не хочуть доброго життя, лише вигідно жити. Добре життя будується на основі об’єктивних правд і здорової моралі, спільного добра, а жити добре для більшості нинішніх людей означає дбати лише про власне добро, вигоду тіла. Про це Ісус сказав так: „Дух оживляє, тіло ж нічого не допомагає. Слова, що я сказав вам – дух і життя” (Йо 6,63).

Сьогодні світ старається замінити віру ворожбою, добро душі на добро тіла, правду голосом моди, щоб знищити віру, мораль, духовні цінності, руйнувати Церкву, витіснити Бога з людського життя, з цього світу. І люди підтримують це, допомагають злу поширюватися у світі, наприклад, розпусною модою.

Багато людей, незадоволені станом життя, запитують, коли воно зміниться на краще? Але життя не стане кращим, якщо не будемо щиро шукати Бога, Його Самого, а не тільки користі від Нього. Хто сьогодні готовий повністю відкинути від себе всяку забобонність, ворожбу (скидання вроків, зливання воску, викачування яйця, поганських звичаїв на похороні, непристойних слів тощо), не справляти забав у п’ятницю й дотриматися посту, вшановуючи цим смерть Христа задля нашого спасіння, покинути шкідливі звички, відмовитися від тілесної краси, людської слави і віддати перевагу добру душі, духовним цінностям? Практично ніхто, хіба якісь поодинокі особи. Люди хочуть добра в житті, але своєю поведінкою, способом життя заперечують свої бажання. Вони не захищають, а руйнують життя абортами, евтаназією, наркотиками, розпустою, азартними іграми. Замінюють правду псевдо свободою фемінізму, гендерних рухів, гомосексуалізму. Чи можуть тоді злі вчинки дати добрі результати?

Під час Революції Гідності на Майдані загинула сотня людей, борючись за здорові принципи життя, але ми й надалі обманюємо один одного, обкрадаємо, здобуваємо достаток в нечесний спосіб. Світ змінює ментальність людей до матеріальних, а не духовних речей, до власної вигоди, так що людина замінює Бога грошима, золотом і ми піддаємося цьому. Тоді немає підстави надіятися на моральний, духовний поступ у світі.

Притча про багача і Лазаря показує, що Бог не змінює людину силою, лише при її бажанні і добрій волі. Для цього Господь дав людині світлий розум, якого достатньо, щоб пізнати добро та зло. Ісус показує це у притчі, що Бог не заставляє багача допомагати бідному Лазареві. Він міг сам зауважити його й допомогти, але не захотів. Якщо сумлінням людини керує правда й добро, воно само підкаже їй як правильно поводитися в житті, знаходити в ньому Бога, щоби вкінці могти впевнено перейти від щастя земного до вічного.

Не потрібно шукати великих знаків Божої присутності, допомоги в житті, але вміти використати ті, які Христос дає нам, частіше звертати увагу на потреби ближніх. І цього буде достатньо, щоб відбулися позитивні зміни в житті, щоб Христос приніс у світ правду, любов і добро. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист