Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву.

Лк 5,1–11

Важливе значення для нас має життєвий досвід. Це застосування знань на ділі, навики послуговуватися ними в житті. В історії про чудесний улов риби апостолами бачимо подвійний досвід: людської праці та довіри Христові. Петро з товаришами цілу ніч ловили рибу на озері, але нічого не піймали. Коли в день на прохання Ісуса вдруге закинули сіті, то піймали багато риби.

Що ж насправді незвичного відбулося тоді на озері? Після навчання людей з човна Христос попросив Петра відплисти від берега на глибину й закинути сіті, там, де вони працювали цілу ніч.

Закинути сіті на глибину – це повернутися до попередніх подій та обставин життя, помилок, аби усвідомити: те, що не вдається самому, можемо зробити разом з Ісусом. Це означає проявити відвагу, віру, що для Бога справді немає нічого неможливого, повірити у всемогутність Бога і довіритися Йому, знайти сенс того, що було незрозуміле для нас. Повторити вчинки без успіху по-людськи не має сенсу, але з Богом усе має успіх та сенс – це жива й тверда віра у всемогутність Господа. Світ є обмежений у своїх можливостях, а можливості Бога необмежені. Він є невичерпним джерелом добра, відповідей на питання для нас.

Чоловік, який вважав себе невіруючим, якось зірвався з берега й почав падати у прірву. Завдяки швидкій реакції йому вдалося вхопитися за маленький кущик, що виріс над прірвою. Тепер, висячи над нею, чоловік з усіх сил закричав: „Боже, врятуй мене!" Але відповіддю була тиша. Він знову повторив: „Врятуй мене, Боже!" І тоді згори пролунав голос: „Усі так кличуть, коли опиняються в біді". „Але не я, Господи! Кажу це абсолютно щиро. Буду розповідати про Тебе всім. Повірю в усі Твої слова!" — обіцяв бідолаха у відчаї. „Добре! То відпусти галузку", - промовив Господь. „Відпустити галузку? Та я ще не збожеволів!" Нам легко вірити в Бога, але дуже важко довіряти Йому, приймати Його волю.

Те, що пережили апостоли під час ловлі риби, буває і в нашому житті. Ми часто стикаємося з труднощами, перешкодами в здійсненні своїх бажань, виконанні обов’язків. Та коли робимо це з вірою, вона буде спонукати нас не зупинятися на досягнутому, ще раз повторити ту саму працю, маючи певність, що наступна спроба увінчається успіхом. Цей час чергових спроб досягти успіху в якійсь справі має послужити для усвідомлення нашої залежності від Бога, що Він є для нас джерелом добра та виховання цілковитої довіри Христові.

Коли знеохочуємося, зневірюємося в труднощах, перестаємо працювати фізично чи духовно, то цим не даємо Ісусові можливості діяти далі в нашому житті. Якщо в труднощах продовжуємо працювати, молитися, зміцнювати себе у Сповіді та Причастю, тоді даємо Христові можливість діяти без обмежень у різних ситуаціях: завершити розпочату справу, вирішити проблеми, дати відповіді на питання.

Тож важливим плодом нашого духовного життя має бути цілковита довіра Ісусові, щоб здійснилися слова Євангелія, що ,,для Бога бо немає нічого неможливого” (Лк 1, 26), ,,все можливо тому, хто вірує” (Мк 9,23). Бо від сили нашої віри та рівня довіри Богові залежить Його допомога, наскільки Христос змінить на краще наше життя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист