Він не озвався до неї і словом.

Мт 15,21-28

Читаючи Євангеліє, бачимо різну поведінку Христа, ставлення до людей: милосердя і критику. У ситуації жінки-хананейки позиція Ісуса Христа, на перший погляд, виглядає черствою. Він досить різко відповів жінці, яка припала Йому до ніг із проханням оздоровити дочку: «Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей і кинути щенятам». Цей вислів немовби суперечить нашим знанням про Бога: ми часто чуємо про Боже милосердя до грішників і Божу любов до кожної людини. А тут бачимо, що Христос не звертає увагу на цю жінку, так, ніби Йому цілковито байдуже до неї. Спаситель вказує, що прийшов найперше до вибраного народу, і лише потім можна говорити про поган.

У кожної людини є кілька чинників, які керують поведінкою: розум, воля та сфера емоцій. На багато подій ми реагуємо емоційно: радість або гнів. Подібно буває в духовному житті, коли віруючі особи шукають у побожності емоційного задоволення. Таке розуміння побожності свідчить про недосконалість їхньої віри. Осіб, які часто керуються емоціями, апостол Павло називає тілесними: ,,Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за духом, - про духове. Бо прагнення тіла (веде) до смерти, а прагнення духа - до життя і миру; тому що прагнення тіла вороже Богові - бо не кориться законові Божому, та й не може. Тілесні не можуть подобатись Богові. Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той йому не належить” (Рм 8,5-10).

Емоції важливі у людському житті, бо свідчать про здоров’я й повноцінний розвиток людини. Але вони дуже змінні, тому не можуть бути основою духовного життя та спасіння. Натомість Бог та Його правда незмінні, не залежать від ситуацій чи стану людини, не достосовуються до неї. То людина достосовує своє життя до Божої правди, щоб йти надійною дорогою до вічності.

Якщо хтось шукає в молитві, Богослужіннях, Святих Тайнах чи Євангелії найперше емоційного задоволення, то цим думає більше про життя дочасне, а не вічність. Така особа дбає про вигоду, приємності тіла, а не добро душі. Коли віруюча людина частіше керується емоціями, а не розумом, – це означає, що надіється більше на себе, ніж на Бога. А без надії на Бога немає спасіння. Емоції зосереджують увагу людини на собі, а віра спрямовує наш погляд на Бога як надійну основу спасіння. Віра ставить Бога в центрі життя людини, дбає про міцний зв'язок із Ним як джерелом життя й добра. Натомість особа, керована емоціями, ставить в центрі життя себе, а Христос стає на другому місці. Вона сприймає Ісуса лише як надійний середник заспокоєння життєвих потреб.

Емоційна особа оцінює вартості переважно суб’єктивно, через призму власної користі, а мало думає про спільне добро, про майбутнє – життя вічне.

Юнак полюбив дівчину, він дуже хотів одружитися з нею. Але спершу вирішив запитати про неї її сусідів. Сусіди відповіли йому, що дівчина сумнівна і не годиться для одруження. Молодий чоловік був шокований і його серце стало розбите. Він йшов дорогою сумний і задумливий, і на своєму шляху зустрів старця. ,,Що з тобою трапилося?" – спитав старець. Юнак відповів йому: ,,Коли я запитав у сусідів дівчини, з якою хотів одружитися, що вони думають про неї, вони сказали, що дівчина не годиться для сім'ї. Я засмучений і розчарований".

Старець сказав йому: ,,Не сумуй, мій юначе. Я дам тобі мою дочку, вона краща, ніж та. Але спочатку ти повинен запитати і про неї сусідів". Молодий чоловік пішов питати про неї так само, як питав про першу дівчину. Всі сусіди в один голос відповіли йому, що та дівчина легкої поведінки і любить зустрічатися з чоловіками. Юнак розповів старцеві, що кажуть сусіди про його дочку, і старець сказав йому: ,,Ходімо зі мною в мій дім. ,,Юнак і старець увійшли до дому. У домі крім дружини старця нікого не було: вони не могли мати дітей і ніколи не народжували, тому дітей у них взагалі не було. Молодий чоловік був шокований тим, що люди говорили, коли він питав їхню думку. Старець сказав: ,,Мій сину, не вір тому, що говорять люди. Ти бачиш на власні очі, що ми живемо в суспільстві з обмеженими інтелектуальними та культурними можливостями. Дуже часто люди бувають заздрісні. Слухай своє серце і не переймайся тим, що говорять оточуючі".

Метою наук Ісуса не було емоційне задоволення слухачів, дбання про тілесну, тимчасову вигоду. Христос старався подати людям розуміння Божого Царства та правди, збудувати міцний зв'язок із Ним, щоб віра, Божа правда керували їхніми вчинками, а не пристрасті тіла. Нехай проявом нашої віри буде дбання про зв'язок любові, єдність з Ісусом, які принесуть нам щастя земне та вічне. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист