Візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною.

Мр 8,34 – 9,1

У святі Воздвиження Бог показав Свою любов до нас через смерть Божого Сина. Отець дав нам найдорожче, що мав – Свого Сина для нашого спасіння. Ісус пожертвував небесному Отцеві Своє життя, поділився ним із нами, щоб ми отримали життя вічне. Смерть Ісуса на хресті стала для нас містком, дорогою до неба.

У неділю після Воздвиження роздумуємо про нашу любов до Бога через несення свого хреста. Життя кожної людини є певним хрестом, який складається з виховної праці над собою, виконання завдань та боротьби з проблемами. Говорячи про хрест, як дорогу до щастя, Ісус не вимагає, а запрошує нас іти за Ним. Він каже: ,,Хто хоче, бажає знайти щастя в Бога, хай іде за Мною, Я приведу його до Отця”. Цим запрошенням Христос бажає, щоб наша побожність була з доброї волі, з любові, а не з примусу. Господь закликає нас до справжньої любові, щоб ми не жили для себе, а ділили радість та смуток із Ним. Таким чином застосували мудрість святих: ,,Радість, розділена з ближніми, вона подвоюється, а коли розділити смуток ближнього, його стає на половину менше”.

На хресті Ісус поєднав людину з Богом через прощення гріхів. Коли заохочує нести свій хрест за Ним, то цим запрошує нас поєднати своє життя разом із Ним, запрошує до правдивої любові – жертовної, відкритої для інших, а не замкненої в собі. Любити – це наслідувати приклад Христа. Любити Бога – означає виконувати Його волю, довіряти Йому, а не собі чи світові. Так ми здобуваємо справжнє життя, коли в його центрі та основі є Ісус та Його любов. Спаситель пояснює це словами: ,,Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та євангелія, той її спасе” (Мр 8,35).

Один чоловік, байдужий до свого спасіння, який провадив грішне життя, не поважав жінки, дітей. Дійшло до того, що йому надоїло далі так жити на світі, а диявол почав шептати йому на вухо, щоб покінчив життя самогубством. На щастя, в ньому ще не згасла іскра віри в Господа Бога. Коли він пішов до лісу, щоб покінчити із життям, лише заліз на дерево, завісив шнурок на гілку й говорить: „Господи Боже, допоможи". Але вітка зламалася і він упав на землю. Так повторювалося декілька разів, бо він завжди говорив: „Господи, допоможи". Але після цього йому з’явився чоловік, гарно одягнений, і говорить: „Нерозумний, якщо ти хочеш покінчити з життям, то не проси допомоги у Господа Бога". Після цих слів цей чоловік усвідомив свою помилку, зрозумів всю огидність свого наміру, перехрестився і якнайшвидше почав утікати з цього лісу додому. Після цього пішов до священника, все йому розповів, щиро висповідався й став дуже ревним та правдивим християнином.

У житті маємо різні завдання, проблеми й шукаємо способів вирішення, відповіді на них. Поміччю для нас може послужити приклад Ісуса. Наші ситуації подібні до ситуацій Христа. Потрібно читати Євангеліє і подивитися, що говорив, робив, як поводився Ісус в обставинах, подібних до наших. У них знайдемо вирішення проблем, відповіді на питання. Христос виразив це словами: ,,Навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем” (Мт 11, 26).

Слова Євангелія цієї неділі показують шлях до плодів віри, коли Ісус є основою, центром життя та джерелом духовної сили для нас. Щоб віра та молитва наповнили життя добром, виконуймо слова Ісуса, наслідуймо Його приклад життя й отримаємо багато дарів любові. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист