Ходімо, вб'ємо його й візьмемо собі його спадщину.

Мт 21,33-42

Притчу про виноградник і несправедливих робітників можна назвати біблійним прикладом до події преображення Господа на Таворі. Ісус Христос прийшов на землю, щоб людину преобразити, обновити її духовно, повернути їй первісний образ, очистивши його від наслідків первородного гріха, зокрема самолюбства. Хоча Господь відкупив нас з неволі гріха, однак люди не бажають користати з цього визволення, бо продовжують перебувати під впливом гордості і самолюбства.

Сучасна людина готова приймати все, що може бути вигідне, корисне для неї. Все пропускає, оцінює через призму власної вигоди, добра. Вона готова приймати крім матеріальних і духовні цінності: Божу правду, молитву, Святі Тайни, якщо вони принесуть якусь корить для її тіла та земного життя. Це можна зауважити в досить простий спосіб:

• коли в храмі перебуває чудотворна ікона, мощі святого, здійснюються молитви за оздоровлення, тоді на молитву приходить багато людей. Вони знаходять серед тижня час і можливість для цього, а в інші дні їх стає на половину менше, щоб помолитися в тиші, бути на одинці з Ісусом.
• якщо є духовна наука про речі корисні для земного та духовного життя, то всі уважно слухають. А коли Христос говорить про певні моральні істини, засади, відповідальність таким чином, люди сприймають це з неохотою, виявляють незадоволення своєю зовнішньою поставою – виразом обличчя.

Людина знаходить сили і можливості, коли можна щось отримати від Бога, а коли треба щось дати Богові – час на молитву, милостиню, зректися в чомусь своєї волі, тоді виникає тисячу перешкод.

Одним із видів христового виноградника є кожна людина і її життя. Вона є робітником свого виноградника життя, яке має приносити добрі плоди любові.

Бог дав кожній людині цінний дар - життя. Наше земне життя Господь дарував, «винайняв» нам, щоб ми його правильно використовували для свого добра і життя вічного. Лише в контексті нашого життя всі інші речі мають вартість, якщо вони підтримують, зберігають та захищають його. Бог подарував нам життя, а краще сказати, позичив, щоб ми приносили Йому плоди в тих чи інших життєвих станах. Тому воно не є нашою власністю, бо якби було, то люди не помирали б. Бог є власником життя, Який дає і забирає його назад. Ми лише використовуємо життя для пізнання і прослави Господа Бога, добра своєї душі й колись станемо перед Богом, щоб здати звіт, принести з нього плоди добрих вчинків і святості душі, наповненої плодами Святого Духа.

Це подібно до того, коли хтось має цінний скарб, гроші й старається найкраще використати їх - вкласти в якийсь банк або бізнес, щоб справа приносила прибуток.

Так і наше життя – це величезний скарб. І питання в тому, куди ми його вкладаємо. А ми обов’язково кудись його вкладаємо – для світу або для Бога, у матеріальні речі чи для вічності.

Якщо людина вкладає своє життя у світ: людську славу, вигоду свого тіла, правду світу (мода, забобони, ворожба), або в матеріальні речі: багатство, гроші, то в кінці життя її чекає духовне банкрутство – терпіння і плач у пеклі, подібно до долі злих робітників. Вона залишить матеріальні речі і втратить найбільше багатство – Бога і Його любов. Якщо ми вкладаємо його правильно, у Божі справи: поширення Божої правди і слави, виконання Божої волі, прояви покори, терпеливості, прощення, діла милосердя, молитви за мир, за навернення грішників, духовні цінності, то у вічності будемо мати з цього великі прибутки – любов Бога, мир і радість душі.

Одного віруючого продавця запитали: „Чому ви стараєтеся так точно важити і міряти все, що у вас купують?” „Тому, - відповів той, - що Бог дав мені тільки одне життя і я повинен увесь час іти вперед, і мені ніколи повертатися назад, щоб виправляти свої помилки та недоліки”. Якщо б усі люди так цінили час і виконували свої обов’язки, тоді у світі було б зроблено набагато більше добра, а помилок і безплідних діл стало б менше.

Притча запрошує нас до екзамену духовної зрілості, стану сумління, ставити собі часто запитання: що я даю і скільки даю, жертвую Ісусові – часу на молитву, свою волю, терпіння, щоб Він перемінив, преобразив це і повернув мені у вигляді духовних і матеріальних дарів, вічної радості душі в небі. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист