А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом.

Мт 17,14–23

На запитання апостолів, чому вони не могли вигнати з хлопця злого духа, Ісус відповів: ,,А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом”. Слова про молитву й піст можна назвати основним правилом духовного життя. Подібним був девіз побожності святого Венедикта: ,,Праця і молитва”. Бо духовне життя – це постійна співпраця з Богом через молитву, як прояв надії на Нього і добрі вчинки, тобто виконання заповідей.

Якщо дивитися на духовне життя як співпрацю з Господом, то першим особливим місцем, способом, де ми зустрічаємося з Ісусом, є молитва. Молитва – це місце будування наших стосунків з Богом: пізнання Його й створення зв’язку віри, надії, довіри та любові. Саме завдяки молитві ми змінюємося: пізнаємо себе, власну гідність і мету життя, розвиваємо таланти й виправляємо недосконалості. Потреба молитви нагадує нам, що Бог є для нас джерелом добра.

Молитва – це те місце, де людина наповнюється всім тим, чим володіє Ісус: любов’ю, миром, радістю, прощенням та іншими дарами. У молитві людина черпає для себе те, чого потребує від Господа.

Молитва дає силу підтримувати зв'язок з Ісусом: будувати й зміцнювати його: жити вірою, надією та любов’ю, робити добро й перемагати зло.

Коли настало жорстоке гоніння на християн в часах Деоклетіана, святий Григорій чудотворець, єпископ Неокесарійський, покидаючи місто, радив і своїм вірним вийти з нього, якщо хтось не відчуває сили до перенесення мук за віру Христову. Після цього святий Григорій з одним зі своїх дияконів вийшов із міста і зник у пустелі. Царські посланці, прийшовши в Неокесарію для пошуку християн, насамперед старалися знайти святого Григорія, але не знайшли його у місті. Один поганин указав на гору, сказавши, що там переховується святий Григорій. Вони оточили цю гору, що нікому не було де сховатись. Бачачи наближення воїнів, святий Григорій з дияконом приклякнули на молитву з піднятими руками до неба, благаючи Божого захисту. Справді, воїни декілька разів проходили біля них, але їх не зауважили. Сходячи з гори, воїни розповідали, що там немає нікого, лише бачили два дерева. Такий надзвичайний захист Божий показав, що втеча святого Григорія з міста була необхідною для добра Церкви. А разом із тим бачимо, яку велику силу має молитва проти ворожих нападів.

Другим середником духовної боротьби Христос називає піст. Чим є піст? Піст – це не тільки стриманість у стравах, а зусилля волі: обмеження себе в тому, що не дозволяє нам бути з Богом, відвертає від Господа, розриває наші стосунки з Ним. Тому Ісус каже, що цей рід бісів виганяється молитвою і постом, тобто з допомогою Божої ласки й нашої рішучої волі.

Отож піст – це передусім відважна й цілеспрямована воля людини. Говорячи про наші вчинки, існують два типи людей, подвійне ставлення  до своїх обов’язків. Одні багато обіцяють, починають різні справи, але нічого не доводять до кінця, невідповідальні. Інші довго обдумують справи, не мають великої відваги до швидкої дії, не дуже енергійні, але коли щось роблять, то завжди виконують свою обіцянку чи якусь справу, проявляють відповідальність. Це нагадує нам народне прислів’я: ,,Краще пізно, чим ніколи”.

Говорячи про молитву та піст, як два важливі середники духовної боротьби, Христос вказує через піст на важливість твердої волі в досягненні успіхів у праці над добром чи в боротьбі зі злом. Прикладом цього можуть послужити спортивні змагання, у яких завжди перемагають сильніші. Хто прикладає всі зусилля, той виграє боротьбу. Чимало осіб реагують почуттєво, емоційно, із захопленням на слова Євангелія, пропозиції поглиблення духовного життя. Але через брак твердої волі не застосовують науку Ісуса в житті, не виконують своїх постанов. Ми можемо мати багато добрих бажань, але без вчинків бажання залишаться бажаннями. Приватна молитва, Сповідь, Причастя без вчинків віри не змінюють радикально наше життя, не приносять чеснот і не звільняють від гріхів, недосконалостей. Тут варто пригадати слова святої Терези: ,,Диявол не боїться нерішучих душ”. Якщо людина вірує в Бога, але не молиться щиро й тривало, не виконує досконало заповідей, то не здобуде потрібні чесноти, дари, не звільниться від гріхів та недосконалостей. Тож не зможе бути ближче до Бога. Коли людина дбає про своє освячення словом, та ділом, молитвою і вчинками, то її життя наповняється присутністю та опікую Ісуса, тоді злі духи не зможуть чинити їй шкоду, бо вони завжди бояться присутності Христа, як це бачимо в оздоровленні біснуватого.

Духовне життя християнина – це постійна співпраця з Богом.

Патріарх Гузар пояснив це словами: ,,Моліться так, як би все залежало від Бога. Працюйте так, як би все залежало від вас”. Піст і молитва нагадують те, що наша праця матиме успіхи лише в поєднанні з надією на Ісуса. У духовній праці й боротьбі завжди потребуємо Божої помочі, але певну частину праці маємо виконати самі. Наприклад: уникати нагод до гріхів, навчитися ефективно використовувати час, щоб могти виконати обов’язки та спокійно помолитися, наповняти себе Божою правдою і любов’ю через Євангеліє, Сповідь і Причастя, щоб краще розуміти вартість нашої праці та ціну її плодів, важливість спасіння для мене. Аби належно цінувати, те, що здобули й легко не втратити Божі дари.

Хто любить Бога й себе, той цінує власну працю та її плоди, береже отримане щастя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист