Я – хліб живий, що зійшов з неба

Ів 6, 48-54

Зіслання Святого Духа було завершальним кроком у Божому задумі спасіння людини, який здійснив Ісус Христос. Неділі після Зелених Свят – це кроки, які допомагають нам користати із плодів спасіння. Першим кроком є неділя всіх святих. Церква показує їх як плід Святого Духа. Святі всіх часів вказують нам першу дорогу до спасіння – святість. Своїм життя вони довели, що можна жити наукою Ісуса Христа, перемогти гріхи силою Святого Духа в дорозі до неба. Святість - це не безгрішність (бо багато святих спочатку були великими грішниками), а відкритість на Бога і Його ласку, дари Святого Духа. Святі – це приятелі Ісуса, котрі тісно поєднали свою волю з волею Господа Бога. Тому святість – це міцний зв'язок віри і любові з Ісусом Христом.

Друга неділя нагадує нам, що джерелом духовної сили святих у здобуванні святості і спасіння була молитва та Святі Тайни, зокрема Євхаристія. З допомогою молитви та Євхаристії вони тісно єдналися з Ісусом і з Його допомогою успішно провадили духовну боротьбу, впевнено йшли за Христом до Царства Небесного. Тому у другу неділю після Зіслання Святого Духа Церква вшановує Таїнство Пресвятої Євхаристії як найбільше джерело Божих ласк для нашого освячення і спасіння, наближення до Бога.

Хто вірить в Ісуса Христа і хоче бути спасенним – жити вічно, шукає зв’язків з Ним, старається більше пізнати Його, щоб бути сильним у вірі і любові до Бога, мати певність участі у Царстві Небесному. Той старається часто приймати Святе Причастя, зміцнювати свій зв’язок любові з Ісусом. Саме у Тайні Євхаристії Ісус найбільше наближений до нас, найтісніше єднається з Нами і дає нам можливість пізнати Свою любов до нас – основу спасіння. Тому Пресвяту Євхаристію можна назвати початком Царства Небесного на землі.

Успішність нашого освячення з допомогою молитви і Святих Тайн залежить від їх розуміння, від того, в якому дусі переживаємо їх: як релігійний звичай чи зустріч з Ісусом Христом. Про Євхаристію Ісус сказав: „Хто їсть моє тіло і п’є мою кров, у мені пробуває, і я – в ньому” (Ів. 6, 56).

Кожна Свята Тайна - це не просто Божий дар чи якась надзвичайна побожна річ. Це жива, невидима присутність Ісуса Христа. У всіх Святих Тайнах ми отримуємо Божі дари, а в Євхаристії приймаємо самого Ісуса Христа, єднаємося з Ним. Користати зі Святих Тайн - це не просто взяти якусь Божу річ і з її допомогою вирішувати життєві справи. Участь у Святих Тайнах – це зустріч, стосунок любові двох осіб – людини з Богом.

Наше спасіння починається, коли приймаємо Боже Слово до своєї душі за словами Спасителя: „Коли хтось мене любить, слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і ми прийдемо до нього, і в ньому закладемо житло” (Ів.14:23). Якщо Христос присутній у нас через Своє слово, то скільки більше Він присутній у нашому житті через Євхаристію.

Приймаючи Святе Причастя – тіло і кров Ісуса Христа, ми приймаємо не якусь частину Його тіла, а єднаємося з Його особою, приймаємо Ісуса у своє життя.

Недоліком духовного життя частини християн, навіть тих, котрі часто користають зі Святих Тайн, є те, що вони сприймають їх як побожну річ, а не переживають як зустріч двох близьких осіб, зв'язок любові людини з Богом.

Чи переживаємо Святе Причастя як зустріч з Христом, можемо пізнати по тому, як виконуємо заповіді Божі і науку Ісуса Христа. Коли християнин у храмі приступає до Сповіді і Святого Причастя, а виходячи з нього, його опановує дух світу (забобони, гороскопи, гонитва за новинками моди, шкідливі звички), то це означає, що він не пережив ці Тайни як зустріч з Ісусом, а як побожний звичай, не взяв із собою Христа у щоденне життя. Тому Христос не має можливості змінювати на краще нас і наше життя.

Якщо після Святих Тайн ці гріхи опановують нас, виникає запитання: а де ж тоді подівся Христос у дорозі з храму до дому? Коли Він є зі мною, чому не захистив мене від гріхів; чому шукаю щастя у світі, а не в Христа? Можливо тому, що моє духовне життя є даниною, почестями мертвому Богові, а не вірою у живого, воскреслого Ісуса.

Божа любов є ревнива. Ісус віддав всього Себе для нашого спасіння. Тому Він ніколи не згодиться на те, щоб наша любов була розділена між Ним і світом. Спаситель хоче, щоб ми так само повністю віддалися, довірилися Йому і таким чином дозволили діяти у своєму житті. Тоді Христос зможе зробити нас щасливими, дарувати нам всю Свою любов. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист