Третя неділя після Зіслання Святого Духа поєднується зі святом Христа Чоловіколюбця. Обидва уривки Євангелія показують мету приходу Ісуса на землю – спасіння людини, зокрема дати людям новий світогляд – погляд на життя. До приходу Ісуса Христа у єврейському народі було правило життя, що речі, достаток є для людини мірою щастя, знаком Божого благословення. Таким чином, у них існувало переконання, що все визначає зв'язок людини з речами. Такий погляд на життя - це плоди первородного гріха. Коли погляд людини відвернувся від Бога, на першому плані став земний світ та матеріальні речі як джерело життя і щастя людини. Він став її богом.

Однак погляд на щастя у раю – це стосунок людини з Богом, двох осіб. То особа дає речі особі, дбає про неї, а не людина здобуває їх сама і творить з нічого. Стосунки осіб створюють і забезпечують матеріальні потреби людини. Першим є Бог, який забезпечує потреби.

Спасіння, яке вчинив Ісус, спрямоване для звільнення нас від гріха. Для цього Він жертвує своє життя, а не дарує якусь річ або казав щось надзвичайного зробити нам.

Ісус прийшов відновити у людей світогляд, який був у раю. Він проявлявся у розумінні цієї істини, що щастям і його джерелом є сам Господь. Тому не було потреби шукати іншого Бога, щастя у земних речах. Свідомість людини визначають не речі, а місце Бога у її житті, розуміння шляху до достатку, нові можливості здобування його, здоровий зв'язок людини з речами. Принцип здорової свідомості: не людина для речей, а речі для людини. Всім керують потреби, а не кількість. Здоровий світогляд визначає народна мудрість: „Важливо не те що ти маєш, а ким ти є”.

У світі все відбувається навпаки. Речі керують людиною, диктують їй правила життя: мода, ворожба, політика. Він перетворює людину у свого раба, чинить її залежною від себе, підвладною собі. Для християнина важливі стосунки з Богом, а не земні речі, згідно зі словами Ісуса: „Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне”. Ним керує розуміння, що всяке добро походить від Бога та є даром любові.

Центральним складником світогляду людини є свідомість – розуміння себе і мети життя, джерела добра, яким є Бог. Ісус порівнює свідомість до ока тіла. Світлом ока є світогляд: наповнення розуму об’єктивними правдами, духовними цінностями, а не земними; розуміння себе як особи, а не тілесної істоти, мети життя.

У нагірній проповіді Христос хоче направити око слухача на прийняття світла, яким є Він сам, щоб те, що бачить людина, було у світлі Його науки. Тоді вона зможе перебувати у правді, може бачити себе і навколишній світ таким, як його представляє сам Господь. Коли ж людина не готова до цього, тоді вона, відкидаючи Божу правду, формує око у своєму власному світлі (поглядах і цінностях). Тоді воно стає лихим, спотворює розуміння навколишнього світу, пропускає лишень те, що хоче бачити сама людина. Таке «світло», у якому бачить світ людина, Ісус називає темрявою. Якою ж великою буде темрява, де для Світла світу – Ісуса у неї немає місця!

Таким чином Ісус, вказуючи на важливість служіння лишень одному Богові, підводить слухачів до усвідомлення того, що єдиним багатством для них є сам Бог. Ніяке інше багатство не може зайняти Його місце і стати на заваді служінню Богові. Тому апостол Павло чітко заявляє, що коли люди творять собі різних богів, чи вибирають собі різних панів, для Ісусових учнів є лишень один Бог, Отець, від якого все походить і для якого ми живемо (1Кор 8,6).

Богові належить любов як відповідь на те, що Він нас полюбив, і служіння як відповідь на те служіння, що сам Бог особисто для нас здійснив у своєму Синові, який прийшов, щоб нам послужити – хресною смертю визволити з неволі гріха для вічного життя. Бог є джерелом і подателем усіх дібр, які маємо, і важливо бути вдячними Йому, не переносячи захоплення із особи Бога на сам дар, що його Він дав, і не робити цей дар центром відліку. Любов до земного багатства, особливо до грошей, розглядається як корінь усякого лиха, що приводить до відходу від віри (1Тм 6,10).

Погани, що не знали правдивого Бога, із ревністю шукали те, що їм здавалося як найбільше багатство: їжу, пиття, одяг … Слухачі ж Ісуса, хоча й маловіри, але це люди, котрі вірять у єдиного правдивого Бога, Творця неба і землі. Вони вже служать Богу і Ісус хоче їх підвести до усвідомлення того, що вони не мають турбуватися, роздвоюватися у собі задля їжі, пиття і одягу, але лишень поглиблювати свою віру. Все що вони мають є дане їм Богом, який про них дбає. Їм же потрібно одного: шукати Царства Божого, а все інше їм додасться.

Через слабкість віри люди багато надії покладають на себе і матеріальні речі. Людина хоче забезпечити все власними силами і на свій розсуд. Ісус запрошує нас шукати перше Бога, світло правди, а Він буде дбати про наше життя і потреби. Тоді воно буде світле і радісне.

о. Михайло Чижович, редемпторист